Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №910/4350/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/4350/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 рокуу справі за позовомДержавного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара"доМіністерства оборони Українипростягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у березні 2014 року, Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 100 000 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року позов задоволено у повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи та визнано встановленим господарським судом першої інстанції і апеляційним господарським судом під час перегляду справи в апеляційному порядку, взаємовідносини з виконання робіт по технічному обслуговуванню крейсера проекту 1164, заводський № 2011 сторони врегулювали договором № 247/1/12/1-61/618 від 18.02.2012 рок, дія якого розповсюджувалась на період до 31.12.2012 року.

Додатковою угодою № 3 від 27.12.2012 року сторони продовжили строк надання послуг з обслуговування крейсера (заводський № 2011) до 19.02.2013 року, а чинність договору продовжили до 31.03.2013 року.

За додатковою угодою № 4 від 22.03.2013 року до договору № 247/1/12/1-61/618 від 18.02.2013 року сторони визначили граничну вартість послуг у окремі періоди, виключаючи період з 1 січня по 19 лютого 2013 року та зазначили, що цей договір діє до 31.05.2013 року, а 26.03.2013 року сторони уклали договір № 247/1/13/1 за яким позивач зобов`язався надавати послуги з обслуговування крейсера і у подальшому з оплатою цих робіт відповідачем за узгодженою ціною, яка складає 6 362 930,04 грн.

Як зазначається у п. 1.4 цього договору, укладеного його за наслідками конкурсних торгів щодо визнання переможця та акцепту пропозиції у процедурі закупки у одного учасника від 18.01.2013 року № 75/2/3.

Акцептована відповідачем пропозиція, яка була оприлюднена відповідно ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" включала в себе вартість послуг з обслуговування крейсера у 2013 році починаючи з 20.02.2013 року.

Зі структури погодженої сторонами граничної вартості послуг з обслуговування крейсера по договору № 247/1/13/1 від 26.03.2013 року вбачається, що гранична ціна договору у сумі 6 362 930,04 грн. включає в себе і витрати на обслуговування крейсера і у період з 20.02.2013 року по 25.03.2013 року.

За таких обставин та враховуючи, що технічна підтримка складного технічного виробу є процесом безперервним, направленим на збереження майна відповідача, який у свою чергу не оспорює вартість наданих йому послуг у період з 20.02.2013 року по 25.03.2013 року, попередньо погодивши як обсяги робіт, так і їх ціну, господарський суд першої та апеляційної інстанції правомірно задовольнили позов у межах заявлених вимог і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко