ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2014 року Справа № 910/1752/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Сибіги О.М.,суддівГоголь Т.Г., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 рокуу справігосподарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК", м. Київдо 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІП ІНВЕСТ", м. Київ, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК АДАТ", м. Вінницяпро визнання недійсним договору відступлення права вимоги
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача-1: Ружицький О.А.,
відповідача-2: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНМАРК" (далі за текстом - ТОВ "ЕНМАРК") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІП ІНВЕСТ" (далі за текстом - ТОВ "ЕКІП ІНВЕСТ") та товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК АДАТ" (далі за текстом - ТОВ "ПМК АДАТ") про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 07.10.2013 року, який укладено ТОВ "ЕКІП ІНВЕСТ" та ТОВ "ПМК АДАТ".
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року позовні вимоги було задоволено, визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 07.10.2013 року, укладений між ТОВ "ЕКІП ІНВЕСТ" та ТОВ "ПМК АДАТ".
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що внаслідок відступлення ТОВ "ПМК АДАТ" на користь ТОВ "ЕКІП ІНВЕСТ" неіснуючої вимоги до ТОВ "ЕНМАРК", договір відступлення права вимоги від 07.10.2013 року є недійсним, оскільки його укладено без додержання вимог, передбачених ст. ст. 203, 215, 216, 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України; також, укладенням оспорюваного договору відповідачі у справі порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про те, що Договір фінансового лізингу містить в собі елементи правочину лізинг та правочину оренди (найму) суперечать правовим позиціям Верховного Суду України з даної категорії спорів, положенням ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та Цивільного кодексу України, а така складова частина лізингового платежу як винагорода лізингодавця фактично є платою за надані лізингодавцем послуги за передання майна у лізингове користування, а тому припинення зобов'язання зі сплати такого роду платежів можливе лише на майбутнє; крім того, позивачем не доведено існування обставин, з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання недійсним Договору відступлення права вимоги.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "ЕНМАРК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2014 року.
Розпорядженням від 08.09.2014 року № 03-05/1666 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Гоголь Т.Г., Яценко О.В.
Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача-1 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року - без змін.
Позивача та відповідача-2 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.09.2011 року ТОВ "ЕНМАРК" (лізингодавець) та ТОВ "ПМК АДАТ" (лізиноодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 року (далі за текстом - Договір фінансового лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного Договору та Правил фінансового лізингу.
Згідно з п. 5.1 цього Договору загальна сума Договору лізингу становить 1 369 618, 29 грн.; перший лізинговий платіж - 438 000 грн., останній - 30 100, 32 грн.; строк лізингу - 24 місяці, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі Предмета лізингу в лізинг.
На виконання умов Договору фінансового лізингу ТОВ "ЕНМАРК" за Актом приймання - передачі від 23.09.2012 року передав ТОВ "ПМК АДАТ" об'єкт лізингу - екскаватор DOOSAN SOLAR 340LCV, заводський номер DHKHEL WOE 70002140, а ТОВ "ПМК АДАТ" в свою чергу на виконання умов цього Договору було сплачено ТОВ "ЕНМАРК" суму коштів у розмірі 928 329, 59 грн.
При цьому, з урахуванням встановленого Договором порядку зарахування лізингових платежів, за вказаний період лізингоодержувачем було сплачено 222 802,05 грн. в якості винагороди лізингодавця та 705 527, 54 грн. в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу.
В подальшому, рішенням господарського суду Вінницької області від 23.07.2013 року у справі № 902/531/13 залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2014 року Договір фінансового лізингу №ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 року визнано недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2013 року ТОВ "ЕКІП ІНВЕСТ" (новий кредитор) та ТОВ "ПМК АДАТ" (первісний кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги (далі за текстом - Договір відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1 якого цей договір спрямований на регламентацію правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, що належать первісному кредитору внаслідок визнання рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 902/531/13 від 23.07.2013 року, яке набрало законної сили 10.09.2013 року, недійсним Договору фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 року, у межах яких новий кредитор стає кредитором по відношенню до ТОВ "ЕНМАРК" в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Договору відступлення права вимоги у порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника у зобов'язаннях, що виникли внаслідок визнання у судовому порядку недійсним Договору лізингу між ТОВ "ЕНМАРК" і ТОВ "ПМК АДАТ". За цим Договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення сплачених лізингових платежів у сумі 928 329, 59 грн. та оплати інфляційних втрат та відсотків за користування коштами.
В пункті 1.4 Договору відступлення права вимоги визначено, що права вимоги, що відступаються за цим Договором, переходять до нового кредитора з дня укладення цього договору.
Сервисы для юристов