Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №922/816/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 922/816/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Татькова В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016за заявоюПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"пророзстрочення виконання рішенняу справі№ 922/816/14Господарського судуХарківської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"простягнення 4192378,05 грнза участю представників:

позивача: Яковенко П.А., дов. від 27.04.2016;

відповідача: Колесник К.А., дов. від 07.04.2015;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2016 у справі №922/816/14 (суддя - Калантай М.В.) заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2014 у справі №922/816/14 строком на тридцять шість місяців наступним чином: в сумі 118484,95 грн щомісячно, починаючи з 16.06.2016 по 16.04.2019 та в сумі 118484,80 грн - 16.05.2019.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Слободін М.М., судді - Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.05.2016 у справі №922/816/14 скасовано, в задоволенні заяви ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2014 у справі №922/816/14 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної господарського суду, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.11.2014 у даній справі задоволено позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 4192378,05 грн. З відповідача на користь позивача стягнуто 4192378,05 грн 3% річних та 73080,00 грн судового збору.

02.12.2014 Господарським судом Харківської області видано наказ.

ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернулось із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2014 у справі №922/816/14 частинами відповідно до наданого графіку (з травня 2016 року по квітень 2022 року).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2016 заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2014 у справі №922/816/14 строком на тридцять шість місяців наступним чином: в сумі 118484,95 грн щомісячно, починаючи з 16.06.2016 по 16.04.2019 та в сумі 118484,80 грн - 16.05.2019.

Суд першої інстанції виходив з того, що стягнута з відповідача за рішенням суду від 18.11.2014 заборгованість складається з 3% річних, тоді як основна заборгованість за природний газ по спірному договору погашена в повному обсязі, що не заперечується позивачем. При цьому, нарахуванню 3% річних за порушення строків оплати за поставлений природний газ, сприяли, в тому числі, обставини, що пов'язані з систематичним недоотриманням відповідачем коштів від своїх контрагентів.

Відповідач позбавлений можливості вчасно розраховуватись з контрагентами через заборгованість перед ним КП "Харківські теплові мережі" (борг КП "Харківські теплові мережі" перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" станом на 01.02.2016 становить 286,1 млн. грн).

Крім того, на даний час в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство відповідача (№ 23/75-02).

Апеляційний господарський суд скасував ухвалу місцевого господарського суду та відмовив повністю в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2014 у справі №922/816/14. Обґрунтовуючи своє рішення суд зазначив, що надання розстрочки є безпідставним перекладанням господарських ризиків з господарюючого підприємства-боржника на його контрагентів; всі негативні наслідки прострочення виконання зобов'язань несе боржник, в зв'язку з чим, обставини, з яких виходив суд першої інстанції не можуть бути підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд першої інстанцій, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам, встановив, що виконання судового рішення відповідачем ускладнювалось існуванням обставини щодо винятковості фінансової та господарської ситуації, пов'язаної з неможливістю негайного виконання рішення, і розстрочка виконання рішення дозволить відповідачу провести реальну сплату коштів без знищення підприємства, як такого (з врахуванням сплати боржником основного боргу в повному обсязі).

Визначаючи термін розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд взяв до уваги інтереси стягувача, подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника та доводи заявника про можливість виконання рішення суду у даній справі, охоронюване законом право стягувача на ефективний судовий захист, а також матеріальні інтереси обох сторін.

Положеннями ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.