ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 914/328/16
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Стратієнко Л.В., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Свемон-Захід" на рішення Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року у справі № 914/328/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговування будівництво експлуатація споруд зв'язку" до публічного акціонерного товариства "Свемон-Захід" про стягнення 114 768 грн 15 коп.,
УСТАНОВИВ: У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Обслуговування будівництво експлуатація споруд зв'язку" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Свемон-Захід" про стягнення 52 800 грн основного боргу, 31 394 грн 78 коп. пені, 28 512 грн інфляційних втрат і 2 061 грн 37 коп. річних з підстав неналежного виконання субпідрядного договору від 19 березня 2014 року № 3 з розроблення проектної документації на будівництво лінійно-кабельних споруд волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) філії "ПДМН" публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" на дільниці "8 км нафтопроводу "Кременчук - Херсон" -"НПС Пролетарська".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року (суддя О. Щигельська), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року, позов задоволено в частині стягнення 52 800 грн основного боргу, 1 384 712 грн 34 коп. пені, 8 895 грн пені, 23 760 грн інфляційних втрат і 2 061 грн 37 коп. річних; у решті позову відмовлено.
Публічне акціонерне товариство "Свемон-Захід" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 193 і 230 Господарського кодексу України, статей 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Обслуговування будівництво експлуатація споруд зв'язку" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 19 березня 2014 року сторони уклали субпідрядний договір № 3 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (генпідрядник) доручив, а позивач (субпідрядник) взяв на себе зобов'язання з розроблення проектної документації на будівництво лінійно-кабельних споруд волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) філії "ПДМН" публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" на дільниці "8 км нафтопроводу "Кременчук - Херсон" -"НПС Пролетарська" та її погодження з зацікавленими організаціями.
Умовами договору сторони погодили, що загальна вартість робіт становить 210 800 грн, у тому числі податок на додану вартість; після підписання договору генпідрядник перераховує передоплату на рахунок субпідрядника у розмірі 30 відсотків від загальної суми договору, що становить 63 240 грн, у тому числі податок на додану вартість; при завершенні робіт згідно з календарним планом робіт, субпідрядник надає генпідряднику акт здачі приймання робіт; після підписання акта здачі-приймання робіт генпідрядник проводить перерахування коштів на рахунок субпідрядника у розмірі 147 560 грн, у тому числі податок на додану вартість 20 відсотків - 29 512 грн; після завершення робіт згідно з календарним планом робіт, субпідрядник надає генпідряднику акт здачі-приймання робіт; генпідрядник упродовж п'яти днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт і звітних документів, зобов'язаний направити субпідряднику підписаний акт здачі-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від приймання робіт; при відмові від приймання робіт, одночасно з відмовою генпідрядник направляє субпідряднику проект двохстороннього акта з переліком необхідних доробок і термінів виконання (пункти 2.1, 2.2, 2.3, 4.4, 4.5, 4.6).
За актом приймання-передачі від 30 вересня 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв проектну документацію по об'єкту ВОЛЗ філії "ПДМН" публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" на дільниці "8 км нафтопроводу "Кременчук - Херсон" -"НПС Пролетарська", усього передано робіт на суму 210 800 грн, у тому числі податок на додану вартість. Сторони погодили, що проектна документація задовольняє умови договору та виконана в належному порядку, сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідач вартість виконаних робіт оплатив частково в сумі 158 000 грн і його борг дорівнює 52 800 грн.
Позивач неодноразово звертався з вимогою погасити борг, проте відповідач зобов'язання не виконав, що й спричинило спір.
Згідно з приписами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина 1 статті 838 Цивільного кодексу України).
За правилами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо за договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або її окремих етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.
Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.
Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині, здійснивши їх перерахунок.
Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору (несвоєчасне оформлення договору, оформлення фінансування, за необґрунтовану відмову від оплати за виконані роботи, затримання оплати, несвоєчасне надання вихідних даних) субпідрядник та генпідрядник сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день протермінування.
З підстав порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 6.2 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені, здійснивши її перерахунок.
Твердження відповідача про існуючу заборгованість позивача згідно договору оренди від 1 грудня 2012 року № 6, яка підтверджується актом звірки розрахунків, господарським судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки суду не подано належних і допустимих доказів припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Львівської області від 30 березня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року у справі № 914/328/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Свемон-Захід" без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Л. В. Стратієнко Суддя В. І. Студенець
Сервисы для юристов