Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №910/16658/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/16658/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/16658/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги "Барістор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів про стягнення з ТОВ "Центр правової допомоги "Барістор" заборгованості в сумі 500 грн. на підставі договору поруки від 13.01.2013 року № 03-03 та з ТОВ "Украгрозакупівля" заборгованості у сумі 600 103,80 грн., пені в сумі 38 886,71 грн., 3% річних у сумі 19 674,40 грн. та 350 580,63 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних вантажів від 13.01.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року (суддя Ковтун С.А.) в позові до ТОВ "Центр правової допомоги "Барістор" відмовлено, а позов до ТОВ "Украгрозакупівля" задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість в сумі 600 103,80 грн., пеню в сумі 38 886,71 грн., 3% річних у сумі 19 674,40 грн. та 350 580,63 грн. інфляційних сум.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення пені в сумі 38 886,71 грн. та викладено його резолютивну частину в іншій редакції, за якою в позові до ТОВ "Центр правової допомоги "Барістор" відмовлено, а позов до ТОВ "Украгрозакупівля" задоволено частково та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість 600 103,80 грн., 3% річних у сумі 19 674,40 грн. та 350 580,63 грн. інфляційних сум, а в решті позову до ТОВ "Украгрозакупівля" відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач ТОВ "Украгрозакупівля" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника відповідача ТОВ "Украгрозакупівля", дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 13.02.2013 року (в позовній заяві вказано від 13.01.2013 року) між ТОВ "КСТ ГРУП Україна" (експедитор) та ТОВ "Украгрозакупівля" (замовник) укладено договір № 23-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів, за умовами якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав.

За умовами договору експедитор взяв на себе обов'язок, зокрема, на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, надісланого замовником за допомогою факсимільного зв'язку (електронною поштою), погоджувати із замовником маршрут і умови перевезення вантажу (п. 2.1.1), а замовник - завчасно подавати заявки на планові перевезення.

Відповідно до п. 2.1.4 договору експедитор зобов'язаний інформувати замовника про вартість перевезення вантажів по території України, країн СНД та інших держав, повідомляти замовнику про зміну вартості, а також про зміни щодо заповнення документів на перевезення.

Заявка повинна містити таку інформацію: маршрут перевезення; країна відправлення; країна призначення; найменування вантажу із зазначенням його коду і розмірів (якщо необхідно); рід і приналежність рухомого складу; завантаження вагона; загальний обсяг і період перевезення (п. 2.2.1).

Згідно з п. 3.1 договору замовник здійснює 100% попередню оплату у розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків упродовж 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку. Банківські витрати несе замовник.

За п. 3.2 договору у дорученні банку на перерахування грошових коштів замовник зазначає, за які перевезення здійснена оплата, номер договору, рахунки.

Відповідно до п. 3.4 договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі за період з лютого 2013 року по березень 2014 року підписані з боку експедитора та частково підписані з боку замовника.

Позивач виставляв замовнику для оплати рахунки, які останній частково оплачував, зазначаючи в призначенні платежу: "за транспортно-експед. послуги зг-но договора від 13.02.2013 №23-ЗТЕ" з посиланням на дати та номери рахунків.

За твердженнями позивача, при переплатах за надані послуги ним враховувалися кошти, що надходили від замовника, за неоплачені рахунки в хронологічному порядку, відповідно до виникнення заборгованості та періодичності надання послуг.

Предметом даного судового розгляду є вимоги експедитора до замовника про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору, та вимоги до поручителя про стягнення заборгованості на підставі договору поруки.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову до поручителя виходив з того, що позивач як на підставу позовних вимог посилався на договір поруки від 13.01.2013 року № 03-03, згідно з яким поручитель поручився за виконання замовником договору від 13.01.2013 року № 23-ЗТЕ. Проте, оскільки предметом розгляду у даній справі є неналежне виконання зобов'язань замовником за договором від 13.02.2013 року №23-ЗТЕ (тобто за іншим, не забезпеченим правочином), підстави для стягнення з поручителя заборгованості відсутні.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги до замовника, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин невиконання ним своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за договором від 13.02.2013 року № 23-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів на спірну суму, та наявності правових підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та відмовляючи в цій частині позову виходив з неможливості встановлення початку прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.