Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №30/380

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 30/380

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум"на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. господарського суду міста Києва від 25.02.2016р.за скаргоюдочірнього підприємства "АРДАЛ"на діївідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києвіу справі господарського суду№30/380 міста Києва за позовомдочірнього підприємства "АРДАЛ" до1) державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум" третя особаТОВ "Укрсоцбудінвест" про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- третьої особи - ДВС -звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки Чобітько С.М. дов. №2 від 04.01.2016 не з'явився Швець Є.І. дов. №20НР від 28.03.2016 не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. у справі №30/380 (суддя Ващенко Т.М.), залишеною в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Михальської Ю.Б., Рудченка С.Г.), скаргу Дочірнього підприємства "Ардал" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві задоволено: визнано протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у місті Києві Гоцій Б.І., що полягали у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №45559412 від 29.12.2015р.

Скасовано постанову №45559412 від 29.12.2015р. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у місті Києві Гоцій Б.І. про закінчення виконавчого провадження №45559412 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.03.10. № 30/380 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум" привести земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер 8 000000000:79:392:0130 у придатний стан для її цільового використання, шляхом знесення самовільно збудованих на ній будівель, споруд та інших об'єктів нерухомості, демонтажу об'єктів рухомого майна і їх вивезення.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерум" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права і неврахування приписів Закону України "Про виконавче провадження", просить судові рішення скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ДП "Ардал" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Касаційна скарга вмотивована відсутністю у інших дельфінаріїв в Україні можливості прийняти на утримання тварин із дельфінарію ТОВ "Нерум", а відтак, судове рішення про звільнення земельної ділянки є таким, що не може бути виконано, а виконавча служба вжила всіх передбачених Законом "Про виконавче провадження" заходів.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "АРДАЛ" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає Ухвалу і Постанову законними та обґрунтованими, наполягає на безумовному виконанні судових рішень виконавчою службою, просить судові рішення залишити в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.12.2009 у справі №30/380 за позовом Дочірнього підприємства "АРДАЛ" до ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", ТОВ "Нерум" позовні вимоги задоволені повністю: зобов'язано відповідачів усунути перешкоди у здійсненні Дочірнім підприємством "Ардал" права користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0130; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0130; привести земельну ділянку у придатний для її цільового використання стан, шляхом знесення самовільно збудованих на ній будівель, споруд, та інших об'єктів нерухомості, демонтажу об'єктів рухомого майна і їх вивезення.

15.03.2010р. Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду від 30.12.2009р. у справі №30/380 було видано відповідні накази.

20.01.2016 до Господарського суду м.Києва надійшла скарга від 18.01.2016р. Дочірнього підприємства "АРДАЛ" на дії державного виконавця, в якій позивач просив суд визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у місті Києві Гоцій Б.І., що полягали у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №45559412 від 29.12.2015; скасувати постанову від 29.12.2015 заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у місті Києві Гоцій Б.І. про закінчення виконавчого провадження №45559412 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №30/380 від 15.03.2010 про зобов'язання ТОВ "Нерум" привести земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, пр. Глушкова, 9, у придатний для її цільового використання стан, шляхом знесення самовільно збудованих на ній будівель, споруд, та інших об'єктів нерухомості, демонтажу об'єктів рухомого майна і їх вивезення.

Розглядаючи скаргу на дії виконавчої служби, суди попередніх інстанцій виходили із ст.124 Конституції України, згідно якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

В силу ч.2 ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ( в редакції, чинній на час розгляду скарги) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній на час виконання) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч.1 та п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній на час виконання) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, накази господарських судів.

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищезазначені правові норми, накази від 15.03.2010р. у справі №30/380 є обов'язковими на всій території України і є підставою для примусового виконання рішення господарського суду державною виконавчою службою.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012).

У відповідності до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).