Постанова ВГСУ від 10.07.2014 року у справі №916/2625/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 916/2625/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційних скарг за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди" та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 від позивача: ОСОБА_4 від відповідача: Любашець О.І.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 рокуу справі№ 916/2625/13за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_3доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди"пророзірвання договору оренди та стягнення 109 754, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди" (далі відповідач) про розірвання з 02.07.2013 року договору оренди від 26.01.2012 року укладеного між сторонами у справі (позивач - орендар, відповідач - орендодавець) -(далі Договір) та стягнення з відповідача 109 754, 44 грн. передоплати за Договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 року позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 72 048, 59 грн. передоплати. В іншій частині в позові відмовлено, оскільки як зазначено в рішенні суду дія Договору припинилась з 03.07.2013 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач був позбавлений права користуватися орендованим приміщенням.

17.02.2014 року Господарським судом Одеської області прийняте додаткове рішення по даній справі, згідно до якого з відповідача підлягає стягненню 6 295, 12 грн. - витрат по сплаті послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням сторони звернулися з апеляційними скаргами до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року апеляційні скарги були задоволені частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 року у даній справі було скасовано, а позов було задоволено частково.

В резолютивній частині постанови зазначено: "Розірвати з 02.07.2013 року Договір укладений між сторонами, в іншій частині позову відмовити". Додаткове рішення Господарського суду в Одеській області у даній справі змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 794, 48 грн. витрат по сплаті послуг адвоката.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що умовами договору оренди передбачено надання орендарю в строкове платне користування об'єкта оренди, виключно для ведення роздрібної торгівельної діяльності взуттям та аксесуарами у магазині під назвою "SOLMATE", позивач, втративши право на використання цієї торгівельної марки тим самим втратив право на користування орендованим приміщенням, що є підставою для розірвання договору оренди, відповідно до п. 23.4. Що стосується позовних вимог про стягнення 109 754 грн. - передплати за договором, то суд прийшов до висновку про те, що доводи позивача, що гарантійний платіж є передоплатою за договором, а не договірним видом забезпечення виконання зобов'язання є безпідставними.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду сторони звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України.

Позивач, в своїй касаційній скарзі просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні 109 754, 44 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити його вимоги про стягнення з відповідача 109 754, 44 грн. Змінити судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК. В інший частині постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що гарантійний платіж не містить суттєвої ознаки засобу забезпечення виконання зобов'язання - в зв'язку з чітко визначеним та діючим основним зобов'язанням. Суд прийнятим рішенням, Договір розірвав, а згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідач, в своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про розірвання з 02.07.2013 року відмовити. В іншій частині постанову залишити без змін. В своїй касаційній скарзі відповідача звертає увагу на те. що судом невірно дана оцінка матеріалам зібраним у справі та невірно застосовано діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

26.01.2012 року між сторонами у справі укладено договір оренди (позивач орендар, відповідач - орендодавець). Предметом даного Договору є приміщення - торгівельна площа у розмірі 133, 20 кв.м. у торгівельному центрі, який знаходиться у Комінтернівському р-ні Одеської області.

Згідно до акта приймання передачі від 28.04.2012 року, відповідачем передані позивачу орендовані приміщення (т.1 а.с. 69-70).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендовані приміщення передаються в оренду виключно для ведення роздрібної торгівельної діяльності, а саме взуттям та аксесуарами у магазині під назвою: "SOLMATE".

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони погодили фіксований строк оренди у 35 місяців, який починається з дати підписання акту приймання передачі орендованих приміщень.

Орендна плата за Договором розраховується у відповідності до розділу 5 Договору.

Розділом 13 Договору передбачено гарантійний депозит, як забезпечення виконання зобов'язань орендаря за Договором.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 80) залучена копія меморіального ордеру № 229-12516 від 06.02.2012 року, згідно до якого відповідачем отримано 155 682, 40 грн. - гарантійний депозит, перерахований позивачем.

Договором передбачено (п.13.1), що гарантійний платіж вважається гарантійним платежем у відповідності з ч. 2 (розділом) ст. 546 ЦК України та означає форму забезпечення передбаченого на договірній основі сторонами договору.

Частиною 2 ст. 546 ЦК України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (окрім неустойки, поруки, гарантії, застави, притримання, завдатку).

Пунктом 13.3. Договору передбачено, що повернення гарантійного платежу закінчується протягом 30 - ти днів після закінчення строку оренди або припинення дії Договору, за умови, що орендовані приміщення були повернуті позивачем відповідачу, згідно з положеннями договору та після розгляду можливих зустрічних вимог відповідача.