ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 601/1623/20
провадження № 51-4752 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2022 року й ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210000000365, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема за вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 грудня 1997 року за статтями 94, 100, 42 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, а останній раз за вироком того ж суду від 14 квітня 2017 року за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 71 КК України, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 30 серпня 2017 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Суд продовжив застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зарахував у строк відбування покарання період його перебування під вартою з 02 грудня 2019 року, вирішив долю речових доказів і розподілив процесуальні витрати.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 03 травня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду постановою від 28 листопада 2023 року скасував ухвалу апеляційного суду від 03 травня 2023 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2024 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше судимим за вчинення умисного вбивства, 01 грудня 2019 року близько 22:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в будинку АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого на побутовому ґрунті конфлікту із ОСОБА_9 , діючи з умислом на вбивство, завдав останньому кухонним ножем численних ударів в різні частини тіла, чим заподіяв йому смерть.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок місцевого суду від 24 жовтня 2022 року й ухвалу апеляційного суду від 25 червня 2024 року на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що судові рішення ґрунтуються на недопустимих і неналежних доказах, якими не доведено вину ОСОБА_7 поза розумним сумнівом. Твердить, що останнього затримано за відсутності передбачених ст. 208 КПК України підстав, без складання відповідного протоколу і без захисника. Під час цього затримання, як зазначає захисник, до ОСОБА_7 застосовано незаконні методи слідства, внаслідок чого він дав зізнавальні показання, які надалі були використані судом. Захисник наголошує, що проведене за цим фактом розслідування є неефективним і неповним, тому не спростовує аргументів сторони захисту про недопустимість доказів, які були здобуті за участю ОСОБА_7 , котрий перебував під тиском правоохоронних органів. Також захисник навела доводи про суперечливість висновків судових експертиз стосовно наявності слідів крові ОСОБА_9 на куртці (кофті) ОСОБА_7 , неузгодженість висновків молекулярних експертиз, а також невідповідність відомостей, отриманих під час слідчих дій за участю ОСОБА_7 , висновкам судово-медичних експертиз та іншим доказам. Крім того, захисник наголошує на недопустимості використання у кримінальному провадженні результатів НСРД у виді аудіокотролю щодо ОСОБА_7 як таких, що отримані з порушенням права на захист, адже, на думку захисника, його фактично допитано невстановленим агентом. Звертає увагу і на те, що слідчий експеримент проведено без дотримання вимог ст. 240 КПК України, зокрема без роз`яснення ОСОБА_7 його прав і обов`язків. Також захисник вважає, що суд порушив приписи ч. 4 ст. 67 КК України, урахувавши рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання. Зазначені обставини, на думку захисника, не отримали відповідної оцінки суду апеляційної інстанції, який, порушуючи вимоги статей 404, 419, 439 КПК України, не виконав вказівок суду касаційної інстанції, не перевірив доводів, викладених у її апеляційній скарзі, не дав на них обґрунтованих відповідей, внаслідок чого невмотивовано залишив вирок місцевого суду без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні, оскільки судові рішення є законними й обґрунтованими.
Мотиви Суду
Сервисы для юристов