ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2014 року Справа № 904/9231/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.14у справі№904/9231/13господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської радипростягнення сумиза участю представників від:позивачаЄфременко О.О. (дов. від 08.01.13)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради 42 285,25 грн. інфляційних втрат, 372 354,75 грн. 3% річних, 1 087 740,01 грн. пені, 1 094 226,24 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 17.12.13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.14 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Широбокова Л.П. , судді: Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 761 418,01 грн., штраф на суму 765 958,37 грн., 3% річних на суму 372 354,75 грн., інфляційні втрати на суму 32 236,21 грн. та судовий збір на суму 51 731,14 грн. В решті позову відмовлено у зв'язку з невірним розрахунком інфляційних втрат та наявності підстав для застосуванням судом положень ст.233 ГК України. Зменшено суму пені і штрафу на 30%.
Не погоджуючись із судовими актами у частині зменшення пені і штрафу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, а тому у частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міськради був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №14/2344/11. На виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2012 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 179 67121,70 грн.
Відповідач виконав зобов'язання щодо оплати за отриманий газ невчасно, через що позивачем за період прострочки оплати нараховані 3% річних, інфляційні (розмір яких сторонами не заперечується; судові акти в цих частинах не оскаржуються, не є предметом перегляду та підлягають залишенню без змін) пеня і 7%-й штраф.
Скаржник оскаржує правомірність зменшення судами пені з 1087740,01 грн. до 761 418,01 грн. пені та штрафу з 1094226,24 грн. до 765958,37 грн. штрафу (тобто на 30%) на підставі ст.83 ГПК України.
Зменшуючи пеню і штраф, суди врахували те, що несвоєчасність оплати відповідачем за поставлений газ сталася внаслідок значних боргів населення за спожитий природний газ; відповідач надає послуги з опалення за тарифами, які затверджуються державою та є нижчими собівартості послуг, що виробляються ним; несвоєчасне надходження субвенцій з бюджету за різницю між встановленим тарифом та собівартістю, виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу забезпечено не лише пенею, але і штрафом, що в цілому покладає на відповідача досить значну відповідальність за прострочення виконання зобов'язання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України. Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим і апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.14 у справі №904/9231/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
В. В. Палій
Сервисы для юристов