Постанова ВГСУ від 10.03.2015 року у справі №31/271

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 31/271

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. (головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.)у справі№ 31/271 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"доКомунального підприємства "Київський метрополітен"простягнення боргу,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачаКовтун Т.О.,В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення суду, згідно з якою просило суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у даній справі до 31.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. відмовлено Комунальному підприємству "Київський метрополітен" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 31/271.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. у справі № 31/271 скасовано, заяву Комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено частково: відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 31/271 на строк до 30.06.2015 р.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 31/271 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення боргу позовні вимоги задоволені та стягнуто з відповідача на користь позивача 40.022.913,95 грн. основного боргу, 25.500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. судом був виданий наказ від 18.10.2010 р. № 31/271.

30.09.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження ВП №40010082 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. №31/271 про стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" 40.022.913,95 грн. основного боргу, 25.500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що винесено відповідну ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. п. 7.1.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Апеляційним судом на підставі поданих доказів встановлено факт перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується звітами про фінансові результати заявника (фінансові збитки за 2013 рік склали 362,120 млн. грн., за 6 місяців 2014 року - 435,882 млн. грн.). Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р.

При цьому апеляційний суд, вирішуючи питання щодо відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, встановив те, що негайне стягнення з відповідача значної суми грошових коштів може мати негативні наслідки та призвести до зриву роботи відповідача, зокрема, забезпечення безперервного перевізного процесу, скорочення програм щодо розвитку та поліпшення основних засобів.

Апеляційним господарським судом також взято до уваги відомості, які містяться в постановах від 15.08.2011 р. про порушення кримінальної справи та об'єднання кримінальних справ, від 15.05.2013 р. про визнання потерпілою стороною, від 10.10.2013р. про визнання речових доказів та в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 11.11.2013 р. у справі № 753/17749/13-к провадження №1-кп/753/573/13.

Також апеляційний суд, враховуючи фінансовий стан відповідача та ступінь вини останнього у виникненні спору, матеріальні інтереси обох сторін спору, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви відповідача частково та відстрочив виконання рішення не до 31.12.2015 р., а на менший строк - до 30.06.2015 р.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок суду апеляційної інстанції про надання часткової відстрочки таким, що відповідає наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. у справі № 31/271 - без змін.