Постанова ВГСУ від 10.02.2026 року у справі №607/18731/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 607/18731/23

провадження № 51 - 2725 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023212050000065 від 20 липня 2023 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 332 ч. 1, ст. 369-2 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ст. 332 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ст. 369-2 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

На підставі ст. 70 ч. 1, ст. 72 ч. 3 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців і на нього покладено відповідні обов`язки.

Прийнято рішення щодо запобіжного заходу у виді застави, застосованого до ОСОБА_6 , арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 серпня 2023 року, долі речових доказів та процесуальних витрат.

За обставин детально наведених у вироку суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України військовозобов`язаного ОСОБА_8 , шляхом надання останньому порад та вказівок. Так, 26 липня 2023 року він запропонував ОСОБА_8 механізм виїзду за кордон шляхом отримання у ТЦК та СП довідки про тимчасову непридатність до військової служби, яка надає право перетину державного кордону України, після чого 27 липня 2023 приблизно об 11 годині 27 хвилини, перебуваючи у сквері, на АДРЕСА_3 , особисто роз`яснив останньому процедуру отримання такої довідки військово-лікарської комісії та висловив йому вимогу надати неправомірну вигоду в розмірі 10 000 доларів США за вплив на прийняття відповідного рішення членами військово-лікарської комісії ТЦК та СП. Далі ОСОБА_6 того ж дня за тією ж адресою об 11 годині 33 хвилини одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 27.07.2023 становило 182 850 гривень, для себе за вплив на членів військово-лікарської комісії ТЦК та СП на території м. Одеси за вирішення питання щодо визнання ОСОБА_8 тимчасово непридатним до проходження військової служби.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції змінено та постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 332 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 369-2 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 НМДГ, що становить 51 000 грн, на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень та відповідно до ст. 72 ч. 3 КК України визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі 3 000 НМДГ, що становить 51 000 грн, кожне з яких указав виконувати самостійно. На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. У решті вирок залишив без зміни.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 листопада 2024 року задоволено касаційну скаргу прокурора, скасовано ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що за умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_6 та за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, застосування до нього положень ст. 75 КК України слід уважати необґрунтованим.

Вироком Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ст. 332 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 369-2 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала