Постанова ВГСУ від 10.02.2026 року у справі №344/3083/18

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

10 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 344/3083/18

провадження № 51-301км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 42017091010000019 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК та виправдано через відсутність у його діях складу кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, з метою оформлення в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , подав до органу приватизації м. Івано-Франківська заяву, яка зареєстрована в Госпрозрахунковій групі з приватизації державного житлового фонду 18 лютого 2008 року за № 52179, про передачу йому в приватну власність приміщення комунальної квартири, яку займав ОСОБА_7 разом із членами сім`ї на умовах найму, достовірно знаючи, що квартира фактично не була передана з державної у комунальну власність, та зловживаючи довірою працівників органу приватизації неправомірно завірив свій підпис печаткою ДП «Івано-Франківський облавтодор», чим увів в оману працівників органу приватизації щодо завірення заяви з приватизації житла державним підприємством «Івано-Франківськоблавтодор» у відповідності до угоди від 13 лютого 2008 року та згоди підприємства на приватизацію квартири. Будучи введеними в оману та володіючи інформацією, що ОСОБА_7 є посадовою особою ДП «Івано-Франківський облавтодор» і проживає у вказаній квартирі, органом приватизації на підставі поданої заяви 18 лютого 2008 року було видано розпорядження № 48066 відповідно до якого Госпрозрахунковій групі в десятиденний термін доручено оформити свідоцтво про право на власність. Згідно з цим розпорядженням 05 травня 2008 року було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 відповідно до якого вказана квартира загальною площею 61,60 м2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та його дочкам - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у рівних долях. З метою приховати неправомірну приватизацію відомчого житлового фонду ОСОБА_7 не повідомив про це ДП «Івано- Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Івано-Франівський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2024 року залишив це рішення без змін.

Вимоги касаційної скарги і викладені в ній узагальнені доводи

У касаційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що незважаючи на допущені судом першої інстанції порушення, а саме невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд залишив вирок без зміни.

Вказує, що при перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції не перевірив та не дав у своєму рішенні вичерпних і переконливих відповідей на доводи скарги щодо:

- правової оцінки обставин особистого завірення ОСОБА_7 заяви про приватизацію, без погодження ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»;

- наявності довірливих відносин між ОСОБА_7 та працівниками госпрозрахункової групи;

- наявності у ОСОБА_7 права на приватизацію квартири, яка була у нього в користуванні;

- перебування квартири у державній власності та неможливість її приватизації без попередньої передачі в комунальну власність.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно не вирішив його клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні.

З огляду на ці обставини стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).