Постанова ВГСУ від 10.02.2016 року у справі №915/50/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 915/50/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постанову та постанову від 27.07.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 господарського суду Миколаївської областіу справі№ 915/50/15 господарського суду Миколаївської областіза заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Славич"пробанкрутство

в судовому засіданні взяв участь: ОСОБА_5, паспорт

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 у справі № 915/50/15 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Славич" (далі - ТОВ "Славич", Боржник) про порушення справи про банкрутство останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Славич", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено підготовче засідання тощо.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 (суддя - Адаховська В.С.) ТОВ "Славич" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_5, визначено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання ТОВ "Славич" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та інше.

Не погодившись із вказаною постановою суду, публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 та припинити провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (головуючий суддя - Сидоренко М.В., судді: Аленін О.Ю., Жеков В.І.) апеляційну скаргу задоволено частково, пункт 3 резолютивної частини постанови господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 скасовано, в іншій частині постанову господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Райффайзен банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 скасувати, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 в частині скасування п.3 резолютивної частини постанови господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 залишити без змін, в іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 скасувати.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення ОСОБА_5, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, приймаючи постанову про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий суд встановив наявність кредиторської заборгованості та відсутність майнових активів для її задоволення, наявність ознак неплатоспроможності (перевищення пасиву над активом) Боржника, а також встановив, що Боржником дотримано порядок ліквідації юридичної особи у відповідності з вимогами ст. ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 33-34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Разом з цим, призначаючи ліквідатором ТОВ "Славич" ОСОБА_5, який виконував обов'язки ліквідатора боржника в досудовому порядку ліквідації юридичної особи, суд врахував відсутність відомостей щодо порушення ним процедури досудової ліквідації Боржника або інших відомостей, що можуть свідчити про існування перешкод для виконання ОСОБА_5 функцій ліквідатора банкрута, а також те, що призначення вказаної особи ліквідатором у цій справі не потребуватиме додаткового часу для передачі статутної, бухгалтерської та іншої реєстраційної документації, а також виключить можливість створення безнадійної заборгованості по сплаті грошової винагороди арбітражному керуючому, послуги якого є платними. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що заходи для автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого не здійснювались з огляду на наявність клопотання заявника про покладення обов'язків ліквідатора у даній справі про банкрутство на ОСОБА_5 у порядку ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство.

З висновком місцевого суду про наявність підстав для визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури апеляційний суд погодився в повному обсязі. Разом з цим, скасовуючи п.3 резолютивної частини постанови господарського суду (щодо призначення ліквідатором Боржника ОСОБА_5.), суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не дотримано приписів ст. 114 Закону про банкрутство щодо визначення кандидатури ліквідатора із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Заперечуючи наведені висновки, ПАТ "Райффайзен банк Аваль" у касаційній скарзі вказує на те, що судами неправильно застосовано ст. 95 Закону про банкрутство, ліквідаційною комісією не вжито всіх заходів щодо виявлення належного Боржнику майна, порушено порядок проведення ліквідації юридичної особи, встановлений ст. 111 ЦК України, зокрема, не встановлено усього належного Боржнику майна, не проведено його інвентаризації та не визначено його вартості тощо.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Згідно ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Такі передумови полягають у наступному.

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Славич" дотримано встановлені законом вимоги щодо ліквідації юридичної особи за рішенням учасника.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 06.11.2013 власник ТОВ "Славич" прийняв рішення про припинення товариства шляхом ліквідації та призначив ліквідатором ОСОБА_5 Судами встановлено, що зазначене рішення власника прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та розділу 9 Статуту ТОВ "Славич".

У спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - Бюлетені державної реєстрації № 265 (30) 08.11.2013 розміщено інформацію про припинення юридичної особи - ТОВ "Славич" із зазначенням строку пред'явлення вимог до неї.

З метою виявлення майна боржника, головою ліквідаційної комісії зроблено відповідні запити до органів уповноважених здійснювати реєстрацію прав на майно.