Постанова ВГСУ від 10.02.2016 року у справі №910/9808/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/9808/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 04.09.2015у справі№910/9808/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"доПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"про стягнення 128 422 168,68 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Беседін В.І., Будниченко О.В.,

- відповідача Варданян А.А.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2015 у справі №910/9808/15 (суддя Мельник В.І.) частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі позивач/банк/скаржник) до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі відповідач/ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз"); за рішенням, стягнуто з відповідача 90 000 000,00 грн. основного боргу, 16 593 812,21 грн. - прострочених процентів за користування кредитом, 888 250,00 грн. - процентів за користування кредитом, 190 500,00 грн. - простроченої комісії за управління кредитною лінією, 2 840 547,97 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 237 229,82 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 3 572,17 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією, 2 239 150,67 грн. - втрат від інфляції, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту, 205 912,87 грн. - втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 2 993,12 грн. втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією, 64 310,40 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.) вказане рішення скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог і з постановою суду апеляційної інстанції повністю, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а постанову суду апеляційної інстанції - повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 90 000 000 грн. - основного боргу по кредитному договору, 16 593 812 грн. 21 коп. - прострочених процентів за користування кредитом, 888 250 грн. - процентів за користування кредитом, 190 500 грн. - простроченої комісії за управління кредитною лінією, 12 620 000,00 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2 497 092,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 103 107,69 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією, 2 840 547 грн. 97 коп. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту; 237 229 грн. 82 коп. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 3 572 грн. 17 коп. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією; 2 239 150 грн. 67 коп. - втрати від інфляції, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту (основного боргу); 205 912 грн. 87 коп. - втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів; 2 993 грн. 12 коп. - втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч укладеного між ним та відповідачем кредитного договору №8413К3 від 22.08.2013 з наступними змінами та доповненнями, відповідач не повернув наданий позивачем кредит, в установлений договором строк, а також регулярно порушував умови договору щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що між позивачем та відповідачем 22.08.2013 був укладений кредитний договір №8413К3, відповідно до умов якого (з урахуванням внесених до нього змін додатковою угодою від 21.02.2014) відповідачу був наданий кредит у розмірі 90 000 000,00 грн. із кінцевим терміном погашення кредиту - до 16.08.2014 (п.п. 3.2.3. п. 3.2. ст. 3 кредитного договору), зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, встановлених в п.п. 3.2.3. п. 3.2. та п. 3.5. ст. 3.2. кредитного договору.

Підпунктом 3.4.1. п. 3.4. ст. 3 кредитного договору сторони узгодили, що позичальник (відповідач) зобов'язаний повернути кредит у валюті кредиту, відповідно до заборгованості на рахунок, вказаний в кредитному договорі в строк, визначений у п.п. 3.2.3. кредитного договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з графіком збільшення та зменшення ліміту заборгованості за рахунок будь-яких надходжень позичальника.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, зокрема, в частині повернення кредиту в строк, установлений у кредитному договорі (до 16.08.2014), позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про усунення порушення зобов'язань, які залишились без реагування з боку відповідача (вимоги від 04.03.2015 №195-04/1501 та від 24.03.2015 №195-04/1982).

Встановивши вищенаведені обставини, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, умовами кредитного договору, місцевий господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 90 000 000,00 грн. основного боргу, 16 593 812,21 грн. - прострочених процентів за користування кредитом, 888 250,00 грн. - процентів за користування кредитом, 190 500,00 грн. - простроченої комісії за управління кредитною лінією, 2 840 547,97 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 237 229,82 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 3 572,17 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією, 2 239 150,67 грн. - втрат від інфляції, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту, 205 912,87 грн. - втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 2 993,12 грн. втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 12 620 000,00 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2 497 092,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 103 107,69 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією, місцевий господарський суд виходив з наданого ст. 83 ГПК України суду права на зменшення стягуваної з боржника неустойки (пені). При цьому, місцевий господарський суд керувався тим, що всі виробничі потужності відповідача знаходяться на території тимчасово окупованої АР Крим. Відповідно до приписів ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань, якщо не доведе, що ним вжито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення або не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

На підтвердження форс-мажорних обставин відповідачем отримано від Торгово-промислової палати України Сертифікат від 03.12.2014 №2018 про настання непереборної сили, яким підтверджується, що події на території АРК та міста Севастополя є обставинами непереборної сили, датою настання яких є 27.02.2014. Керуючись ч. 3 ст. 14 та ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вказаний сертифікат є належним доказом обставин непереборної сили, та, виходячи з приписів ст.ст. 212, 617 ЦК України, ст. 219 ГК України, прийшов до висновку про відмову у стягненні з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання, оскільки таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, виходив з того, що положеннями ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України передбачено звільнення особи від відповідальності, якщо така особа доведе, що порушення виконання зобов'язання сталося не з її вини.

В даному випадку, порушення виконання відповідачем умов кредитного договору сталося не з його вини, а внаслідок непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України від 03.12.2014 №2018, а тому, відповідач не може відповідати за такі обставини, позаяк у позові слід відмовити.

Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Так, ст. 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, за змістом вказаних норм, особа звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку його виконання, причому, за умови доведення цією особою, що порушення є наслідком непереборної сили, чого судом апеляційної інстанції не було враховано, про що свідчить висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідача слід звільнити і від виконання передбаченого кредитним договором зобов'язання про повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, та інших обов'язкових до виконання згідно з умовами кредитного договору грошових зобов'язань.