Постанова ВГСУ від 10.02.2016 року у справі №910/18725/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 910/18725/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лукор"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 21.09.2015у справі№910/18725/15 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Лукор"доПублічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"про розірвання договору №1688 від 29.02.2012, стягнення 56 716 645,17 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Бабій В.В.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2015 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Майданевич А.Г.), Приватному акціонерному товариству "Лукор" (надалі позивач/скаржник/ПАТ "Лукор") відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (надалі відповідач/банк/ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна") про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте відповідач не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому заперечує проти її задоволення, просить рішення та постанову у даній справі залишити без змін.

10.02.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання. При цьому, ані у вказаному клопотанні, ані до нього не наведено та не додано жодних підстав та доказів, на підтвердження неможливості прибути у судове засідання. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, не вбачає причин для його задоволення, оскільки, в ухвалі про призначення справи до розгляду сторони попереджалися про те, що неявка їх представників сторін у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи; крім того, представником відповідача не наведено жодних поважних причин, що унеможливили його прибуття у судове засідання та не надано, відповідно, жодних доказів; до того ж, розгляд господарської справи обмежений строком, встановленим у ст. 69 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача (з урахуванням змін предмету позову) про розірвання договору банківського рахунку №1688 від 29.02.2012, укладеного між позивачем та відповідачем, про стягнення з відповідача 54 078 361,61 грн. грошових коштів, що знаходяться на рахунку позивача, 2 438 000,00 грн. пені та 200 383,56 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що позивачем відповідно до договору з використанням комплексу "Банк-Клієнт" було направлено відповідачу 08.07.2015 електронне платіжне доручення №372 про перерахування коштів у сумі 25 000 000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ "Карпатнафтохім" з призначенням платежу: "Надання поворотної фінансової допомоги". Крім того, 09.07.2015 позивачем також було направлено відповідачу електронне платіжне доручення №416 про перерахування 28 000 000,00 грн. на поточний рахунок ПрАТ "Лукор" з призначенням платежу "перерахунок коштів на поточний рахунок ПрАТ "Лукор". Вказані платіжні доручення не були виконані відповідачем, а направлено останнім листи позивачу про надання оригіналів вказаних платіжних доручень. Незважаючи на надання позивачем оригіналів вказаних платіжних доручень, відповідач так і не здійснив перерахування грошових коштів, що й спричинило звернення із даним позовом до суду.

Суди попередніх інстанцій не погодилися із такими доводами позивача, при цьому встановили наступне.

29.02.2012 між ПрАТ „Лукор" (клієнт) та ПАТ „Банк Петрокоммерц-Україна" (банк) був укладений договір банківського рахунку № 1688, відповідно до умов якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточні рахунки у визначених ним валютах, згідно з заявами на відкриття, приймання і зарахування на рахунки грошових коштів, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунками, відповідно до умов цього договору, банківських правил, чинного законодавства України та тарифів банку. За надані послуги за рахунками клієнт сплачує банку плату в розмірах, встановлених банком відповідно до діючих тарифів.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору від 29.02.2012 № 1688 банк списує грошові кошти з рахунків на підставі розпорядження клієнта, рішення суду та у випадках встановлених цим договором.

Згідно з п. 3.1.8 договору від 29.02.2012 № 1688 банк зобов'язується виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунків, в порядку встановленому чинним законодавством.

29.02.2012 між ПрАТ „Лукор" (клієнт) та ПАТ „Банк Петрокоммерц-Україна" (банк) був укладений договір про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Банк-Клієнт" № W085, відповідно до умов якого клієнт доручає, а банк бере на себе забезпечення надання банківських послуг із використанням програмно-технічного комплексу „Банк-Клієнт".

Відповідно до п. 3.2.1 договору від 29.02.2012 № W085 клієнт має право вимагати від банка своєчасного виконання електронних платежів, переданих у банк по каналах зв'язку, якщо дані документи оформлені і передані належним чином.

Банк зобов'язується здійснювати операції по списанню коштів з рахунку клієнта на підставі електронних документів, прийнятих по каналах зв'язку. Проводити списання коштів з рахунку клієнта на підставі електронних документів, якщо вони надійшли в банк в межах операційного часу (з 9-00 до 17-00). Платежі відправлені іншим часом, будуть виконані наступним банківським днем. Платежі з рахунку клієнта здійснюються банком у межах залишків коштів на початок операційного дня (п.п. 3.3.1, 3.3.2 договору).

На виконання договору банківського рахунку від 29.02.2012 № 1688 банк відкрив клієнту - ПрАТ „Лукор" банківський рахунок у національній валюті №2600233000102.

08.07.2015 та 09.07.2015 ПрАТ „Лукор" передало через засоби програмно-технічного комплексу "Банк-Клієнт" ПАТ „Банк Петрокоммерц-Україна" на виконання електронні платіжні доручення № 372 та № 416 на загальну суму 53 000 000,00 грн.

08.07.2015 та 09.07.2015 листами № 05-20/1268 та № 05-20/1291, посилаючись на п. 5.1 договору про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Банк-Клієнт" від 29.02.2012 № W085, банк (відповідач) звернувся до клієнта (позивача) з проханням надати йому оригінали вказаних платіжних доручень (на паперовому носії).

У відповідь на вказані листи, до банку були направлені по одному примірнику оригінали вказаних платіжних доручень кур'єрською службою, які (розрахункові документи) були залишені банком без виконання.

Встановивши вищенаведені обставини, керуючись, зокрема, п. 2.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 №22, яким передбачено, що розрахунковий документ виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, з використанням електронно-обчислювальних і друкарських машин за один раз, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про те, що оскільки позивач не дотримався вимог чинного законодавства щодо надіслання відповідачу примірників оригіналів платіжних доручень №372 та №416 в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, то, відповідно, банк (відповідач) правомірно не здійснив розрахунково-касову операцію за вказаними платіжними дорученнями.

Крім того, як зазначили суди попередніх інстанцій, оскільки оригінали платіжних доручень №372 та №416 були направлені банку не особисто позивачем (клієнтом), а ТОВ "Карпатнафтохім", то, виходячи із положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 №22, та абз. 1 ст. 22.5. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідач згідно, зокрема, з п. 3.4.1. договору № W085, мав право не проводити списання коштів із рахунку клієнта.