Постанова ВГСУ від 10.02.2015 року у справі №910/19611/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 910/19611/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТОВ "Софоклеус і партнери консалтінг"на постановувід 03.12.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№910/19611/14 господарського суду м. Києваза позовомТОВ "Софоклеус і партнери консалтінг"доПАТ "Неос Банк"простягнення 62 418,71 грн.за участю представників:

позивача: Овдієнко А.М., дов. від 29.01.2015 б/н;

відповідача: Кузовлева Р.В., дов. від 18.07.2014 №Д-918;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 (суддя О. Спичак), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 (судді К. Тарасенко, І. Іоннікова, О. Тищенко) в задоволенні позову про стягнення 62418,71 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Софоклеус і партнери консалтінг"- позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014, прийняти нове рішення, яким стягнути заборгованість у розмірі 62418,71грн. Стягнути з ПАТ "Неос Банк" на користь ТОВ "Софоклеус і партнери консалтінг" 1278,90 грн. судового збору. Вважає, що судами недотримано вимог ст.ст. 615, 626, 901 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софоклеус і Партнери Консалтінг" (надалі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Неос Банк" (надалі - відповідач), було укладено Договір № 1106 про надання юридичних послуг щодо захисту інтересів відповідача в справі про повернення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору № 002-55/2008 від 10.06.2008 р., укладеного між відповідачем та третьою особою, а саме паном ОСОБА_6 (надалі - Договір -1).

18.11.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 1107 про надання юридичних послуг стосовно захисту інтересів відповідача в справі про повернення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору № 02-4/2009 від 22.05.2009 р., укладеного між відповідачем та третьою особою, а саме фізичною особою ОСОБА_7 (надалі - Договір -2).

Предметом Договору-1 та Договору-2 (надалі разом - Договори) є платні юридичні послуги, що надаються Позивачем Відповідачу, на умовах наведених у вказаних договорах.

Зокрема, п. 1.2. Договору -1 передбачено, що Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати в порядку та на умовах, визначених даним договором, юридичні послуги щодо захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами, а також в загальних та господарських судах всіх інстанцій, Державній виконавчій службі в справі щодо повернення йому заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору № 002-55/2008 від 10.06.2008 р., що його було укладено між Банком та третьою особою ОСОБА_6 (далі - Дебітор).

Юридичні послуги включають в себе стягнення заборгованості з Дебітора, поручителів, майнових поручителів Дебітора та позови Дебітора (поручителів, майнових поручителів Дебітора)".

За умовами п. 1.2. Договору-2, Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати в порядку та на умовах, визначених даним договором, юридичні послуги щодо захисту інтересів Клієнта в будь - яких органах державної влади, місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами, а також в загальних та господарських судах всіх інстанцій, Державній виконавчій службі в справі щодо повернення йому заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору № 02-4/2009 від 22.05.2009 р., що його було укладено між Банком та третьою особою - ОСОБА_7 (далі - Дебітор).

Юридичні послуги включають в себе стягнення заборгованості з Дебітора, поручителів, майнових поручителів Дебітора та позови Дебітора (поручителів, майнових поручителів Дебітора)".

Розділом 2 Договору-1 та Договору-2 встановлені обов'язки позивача (Виконавця), відповідно до п.п. 2.1.1. та п.п. 2.12. п. 2.1. яких належать обов'язок виконавця представляти інтереси відповідача (Клієнта) з питань повернення дебіторської заборгованості, що обліковується на балансі відповідача з метою захисту його інтересів в межах вказаних договорів та представництво інтересів відповідача в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, третейських судах, державній виконавчій службі, перед громадянами та юридичними особами під час захисту інтересів клієнта до повного повернення його дебіторської заборгованості за предметом договору.

Відповідно до пп. 3.1.5. п.3.1. Договору-1 та Договору-2, відповідач зобов'язаний додержуватися умов договору.

Згідно пп. 3.1.2. п.3.1. Договору-1 та Договору -2, відповідач зобов'язується надавати позивачу за його запитом необхідні документи та інформацію стосовно предмету цього договору та отримувати інформацію щодо руху по справі.

Відповідно до пп. 3.1.3. п.3.1. Договору-1 та Договору-2, відповідач зобов'язаний видати позивачу довіреності на осіб, що є співробітниками позивача в межах договорів.

Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач умисно допустив істотне порушення умов вищевказаних Договорів, яке унеможливило виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором - 1 та Договором -2.

Позивач та відповідач погодили у вищезазначених Договорах строк їх чинності до 18.11.2014 року та встановили обов'язок відповідача видавати довіреність на ім'я співробітників позивача з метою представництва інтересів перед фізичними та юридичними особами, державними органами, у тому числі органами державної виконавчої служби.

Строк дії довіреностей була встановлена в один рік з 10.06.2013 року по 10.06.2014 рік.

Позивач завчасно звернувся до відповідача з проханням видати нову довіреність на ім'я своїх співробітників з метою представництва інтересів відповідача та виконання своїх зобов'язань по Договору-1 та Договору-2. Відповідач не видав нових довіреностей працівникам позивача, що, на думку позивача, свідчить про істотне порушення відповідачем зобов'язань за Договором -1 та Договором - 2.

Тож враховуючи той факт, що строк довіреності закінчився 10.06.2014 року, починаючи з 11.06.2014 року позивач був позбавлений можливості представляти інтереси відповідача у виконавчому провадженні та, у свою чергу, належним чином виконувати свої зобов'язання по Договору -1 та Договору-2.