Постанова ВГСУ від 10.02.2015 року у справі №903/812/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 903/812/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Аерон"на постановувід 10.12.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№903/812/14 господарського суду Волинської областіза позовомПриватного підприємства "Аерон"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО холдинг"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія"простягнення 59 867,26 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Штихалюк Л.П., дов. від 10.12.10 б/н;

третя особа: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.09.2014 (суддя А. Вороняк), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 (судді К. Огороднік, О. Тимошенко, О. Демидюк) в задоволенні позову про стягнення 59867,26 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Приватне підприємство "Аерон" - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 та прийняти нове рішення. Вважає, що судами неправильно застосовано положення ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "ПАККО холдинг", в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

08.04.2014р. між ТОВ "Національна торгова компанія" (далі- Постачальник, Первісний кредитор) та ТОВ "ПАККО Холдинг" (далі - Покупець) було укладено договір поставки №080414-01/1п (далі - Договір) з протоколом розбіжностей від 08.04.2014р.(а.с.6-11).

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної(их) згідно замовлення Покупця, яка (і) є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.1.3 Договору загальна вартість даного Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного Договору.

Згідно п.3.1 Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначається в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення.

Згідно п.5.4 Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 60-ти календарних днів з дати поставки товару.

Згідно п.9.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

05.06.2014р. між ТОВ "Національна торгова компанія" та ПП "Аерон"(далі - Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №3(далі - Договір відступлення права вимоги)(а.с.162).

Згідно п.1 Договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, визначеним цим договором, Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язанням товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг"(код ЄДРПОУ 34928470), надалі - боржник, щодо оплати Первісному кредитору коштів в розмірі 57809,99 грн., що підлягають оплаті відповідно до умов Договору поставки №080414-01/1п від 08.04.2014р..

Згідно п.3 Договору відступлення права вимоги, до Нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника.

Відповідно до п.10.4 Договору Постачальник (ТОВ "Національна торгова компанія") не має права передавати свої права та зобов'язання, що є предметом даного договору третім особам без письмового погодження з іншою стороною, тобто ТОВ "ПАККО Холдинг".

В підтвердження повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні позивачем (ПП "Аерон") наданий лист вих.№08/1 від 18.08.2014р. адресований ТОВ "ПАККО Холдинг"(а.с.169) та копія квитанції №3974 від 18.08.2014р.(а.с.170) про відправлення цінного листа, в якій в рядку "кому" зазначено - ПАККО, в рядку "куди" зазначено - 43005 Луцьк, проте судом не приймаються дані документи, оскільки доказів направлення цього листа саме на адресу ТОВ "ПАККО Холдинг" суду не надано. В копії квитанції №3974 від 18.08.2014р. відсутня точна адреса надсилання та повне найменування адресата, докази з яких вбачалося б, що саме зазначений вище лист був направлений ТОВ "ПАККО Холдинг" 18.08.2014р. (опис вкладення, тощо) в матеріалах справи також відсутні.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 512 ЦК України встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).