ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2014 року Справа № 902/666/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Кириленко О.П., представник за дов.;від відповідача 1:Слюсар О.В., представник за дов.;від відповідача 2:Слюсар О.В., представник за дов.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р.у справі господарського суду№902/666/13 Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера"; 2.Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"простягнення 1 109 637 грн.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.07.2013р. (складене 23.07.2013р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. у справі №902/666/13, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 952779,80грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" з прийнятими судовими актами не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволених позовних вимог судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. було проведено повторний автоматичний розподіл справи №902/666/13 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.12.2013р. №08.03-04/1669.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.01.2014р. №02-05/19 у зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. та завантаженістю судді Мирошниченка С.В., для розгляду справи №902/666/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.
Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.
З урахуванням приписів ст.ст. 1115, 1118 ГПК України, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.
Ухвалами від 20.01.2014р. та 27.01.2014р. Вищий господарський суд України відкладав розгляд касаційної скарги.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 03.02.2014р. оголошено перерву до 10.02.2014р.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 10.02.2014р. з'явились представники позивача та відповідачів.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.09.2005р. між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (іпотекодавець) з метою забезпечення виконання кредитного договору №296 від 06.09.2005р., укладено іпотечний договір №02-02/25з, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладнання), що розміщений за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.
Відповідно до п. 2.2 договору (із змінами внесеними додатковою угодою №4 від 24.09.2007р.) вартість предмета іпотеки визначена сторонами і становить 77661309,18грн.
В зв'язку з невиконанням ВАТ "Вінніфрут" своїх зобов'язань за кредитним договором №296 від 06.09.2005р., позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).
У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Сервисы для юристов