ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 496/4559/20
провадження № 51 - 1707 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 5 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020150000000186, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Одеської митниці Держмитслужби до ОСОБА_8 про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, завданих державі збитків, залишено без розгляду. Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 6 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби, являючись відповідно до примітки 1 ст. 364 КК службовою особою правоохоронного органу, 10 лютого 2020 року, під час виконання своїх службових обов`язків, перебуваючи на території оглядової рампи відділу митного оформлення № 6 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби (Одеська область, с. Усатове, Новомосковська дорога, 23), під час проведення митних формальностей товарів, які переміщувались через митний кордон України, на адресу ТОВ "ИНТЕРТЕХНОС" у контейнері CCLU7917246 за митною декларацією №UA500070/2020/204746, в порушення вимог Митного кодексу України, Порядку «Проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення», посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 6 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби, неналежним чином відпрацював форму митного контролю «202-1» та «911-1», жодних заходів щодо складання протоколу про порушення митних правил, відповідно до п. 4.3 Розділу III Порядку «Проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення», не вжив, тобто допустив службову недбалість, в результаті чого державі спричинено тяжкі наслідки, у вигляді не сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 272 093,65 грн, що станом на час вчинення злочину становить 259 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, заподіявши таким чином тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 5 лютого 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 419 КПК, формально перевіривши зазначені в апеляційній скарзі доводи, не навів в ухвалі належних та достатніх мотивів, з яких дійшов висновку про їх безпідставність. Зазначає, спростовуючи доводи сторони обвинувачення з приводу того, що показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджується вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції лише формально вказав про їх неспроможність, проте не надав їм належної оцінки та не зазначив достатніх мотивів з яких він їх відкидає. Вказує, що спростовуючи доводи сторони обвинувачення про невірне викладення місцевим судом у вироку показань свідка ОСОБА_11 , колегія суддів зазначила, що вони носять декларативний характер та не підтверджуються доказами, проте апеляційний судом не враховано, що в апеляційній скарзі зазначалося про їх невідповідність аудіозапису судового, який і є доказом на підтвердження вказаних доводів. Вказує, що апеляційним судом без наведення відповідних мотивів визнано декларативними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо неповноти та необ`єктивності дослідження судом першої інстанції письмових доказів. Зазначає, що судом апеляційної інстанції також не надано належної оцінки доводам сторони обвинувачення, щодо неналежної оцінки судом першої інстанції протоколу огляду відеозаписів від 16 липня 2020 року та додатку до нього -DVD-диску, якими підтверджено неналежне виконання ОСОБА_12 свої службових обов`язків через несумлінне ставлення до них. Вказує, що апеляційний судом не враховано, що саме завершення митних формальностей, підтверджене внесенням відповідного електронного запису з боку уповноваженої посадової особи митниці (у даному випадку ОСОБА_11 ), означає момент «випуску товару» у вільний обіг, незалежно від фактичного руху товару. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги роз`яснення ДМС України, згідно яких моментом виникнення права власності на товар є його випуск у вільний обіг, що і відбулося після завершення митного оформлення та закриття митної декларації, а після випуску товар вважається вільним у обігу, незалежно від подальшого переогляду чи вилучення правоохоронними органами. Вказує, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо необґрунтованості розрахунків збитків, без врахування наявного в матеріалах кримінального провадження висновку експерта визначення вартості товару. Не спростовано доводи прокурора про те, що саме несплата митних платежів є тяжкими наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 367 КК та не враховано, що критерієм визначення тяжкості наслідків у даному випадку є розмір завданої матеріальної шкоди державі, а не інші фактори. Вказує на те, що зазначаючи про те, що накладені штрафи та конфіскація фактично компенсували ту шкоду, завдання якої інкримінувалося ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що адміністративне правопорушення декларанта та кримінальне правопорушення службової особи митниці є різними за своєю правовою природою та наслідками.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій-без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Сервисы для юристов