Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №911/2793/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 911/2793/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського судувід04.08.2015у справі№911/2793/15Господарського суду Київської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доВишневої міської ради Києва-Святошинського району Київської областіпровизнання договору дійсним, зобов'язання вчинити певні дії та визнання переважного праваза участю

- позивача:1) ОСОБА_5 (договір про надання юридичних послуг від 09.12.2015) 2) ОСОБА_6 (довіреність від 11.08.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просила визнати дійсним договір оренди земельної ділянки площею 39 кв.м по АДРЕСА_1, укладений 28.03.2001 за №16 позивачем з Вишневою міською радою Києва-Святошинського району Київської області (далі - відповідач); зобов'язати відповідача розглянути питання щодо надання дозволу позивачу стосовно поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.03.2001 №16; визнати за позивачем переважне право на користування на умовах оренди земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно принципу мовчазної згоди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2015 (суддя Ярема В.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Ткаченко Б.О.. Пономаренко Є.Ю.), позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані ухвалу і постанову судів попередніх інстанцій та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Підставою для повернення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції вказав те, що позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог, що перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору, а також те, що позивач сплатила судовий збір лише за одну немайнову вимогу, тоді як в позові заявила про три.

Апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначив, що висновки суду щодо порушення правил об'єднання позовних вимог є формально-суб'єктивними, право на які надано процесуальним законом, та погодився щодо сплати позивачем судового збору в меншому, ніж передбачено законодавством, розмірі.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пунктом 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

З приписів наведеної норми права вбачається, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою способами захисту прав і законних інтересів.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 (п.3.6.).

Як вбачається з позовної зави, підставою подання позову стало те, що відповідач відмовив позивачу у поновленні укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки з посиланнями на те, що вказаний договір не є дійсним, оскільки не був нотаріально посвідчений, та те, що позивач звернулась з заявою невчасно.

Отже, підстава позову, а саме фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача є єдиною. Самі вимоги пов'язані між собою поданим доказами, зокрема, рішеннями відповідача, договором оренди земельної ділянки, супутніх йому документів, листом виконавчого комітету відповідача.

Крім того, суд першої інстанції в якості підстави повернення позову у зв'язку з об'єднанням декількох позовних вимог в позові до одного відповідача не зазначив, чому сумісний розгляд заявлений позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Враховуючи викладене, судами неправильно було застосовано п.5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України та необґрунтовано повернуто позовну заяву позивачу з підстав неправильного об'єднання позовних вимог.

Разом з тим, відсутні підстави вважати, що суди припустились порушень при застосуванні п.4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становить 1 218,00 грн.

У касаційній скарзі особа. що її подала, як на підставу для її задоволення посилається на ухвалу Конституційного Суду України від 03.10.2013 зі справи №-36/2013 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням компанії "Vuldi (UK) Limited" щодо офіційного тлумачення положення підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Цією ухвалою Конституційного Суду України відмовлено у відкритті конституційного провадження щодо офіційного тлумачення положення підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 з наступними змінами.