ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2014 року Справа № 904/5015/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннявід 22.09.2014господарського суду Дніпропетровської області на постанову від 03.11.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/5015/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірнього підприємства "Покровкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпрообленерго" простягнення 42 977,47 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачаОстапенко В.М. (дов. від 18.04.2014 № 14-109);відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господароського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Покровкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпрообленерго" (надалі - ДП "Покровкатеплоенерго" КП "Дніпрообленерго", відповідач) про стягнення 33317,56 грн. пені, 2683,89 грн. інфляційних втрат та 6976,01 грн. 3 % річних, а всього 42 977,47 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 у справі № 904/5015/14 (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 (колегія суддів: Сизько І.А. - головуючий, судді - Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ДП "Покровкатеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 16658,78 грн. пені, 879, 83 грн. інфляційних втрат, 6976,01 грн. 3 % річних та 1750,27 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні стягнути пеню у розмірі 16658,78 грн. грн., обгрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 42, 43, 83 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 224, 258, 549-551, частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду цього, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення пені у розмірі 33317,56 грн. нарахованої за період з 14.02.2013 по 27.01.2014, інфляційних втрат у сумі 2683,89 грн. за період з травня 2013 року по лютий 2014 року та 3 % річних у сумі 6976,01 грн. за період з 14.02.2013 по 27.01.2014, а всього 42 977,47 грн., за несвоєчасне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 13/2222-БО-3 купівлі-продажу природнього газу від 12.12.2012 щодо повної та своєчасної оплати послуг з постачання газу.
Судами встановлено, що протягом січня - квітня 2013 року позивачем здійснено відповідачеві поставку природного газу на загальну суму 3859358,12 грн., яку останнім оплачено, але з порушенням строків встановлених умовами Договору № 13/2222-БО-3 купівлі-продажу природнього газу від 12.12.2012, у зв'язку з чим позивачем відповідно до пункту 7.2. Договору, ст. ст. 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 549, 525, 526, 625 Цивільного кодексчу України нараховано пеню, інфляційні та 3 % річних.
Місцевим господарським судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних та 3 % річних, і встановлено, що позивачем здійснено неправильний розрахунок інфляційних без урахування того, що індекс інфляції розраховується в середньому на місяць, і якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, то розрахунок починається з наступного місяця, а тому здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати за прострочений період становлять 879,83 грн. та 6976,01 грн. 3% річних, які з урахуванням приписів частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і задоволено до стягнення.
Крім цього, господарським судом першої інстанції здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що за порушення строків оплати за поставлений природний газ нарахування пені здійснено з дотриманням вимог діючого законодавства.
При цьому, місцевим господарським судом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, взято до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені та з посиланням на положення частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, якими суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій, і враховуючи обставини, що зобов'язання своєчасно не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є дебіторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні і не у повному обсязі платежі населення, бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію, при цьому постачання теплової енергії споживачам здійснюється за встановленими тарифами, які не містять повного відшкодування дійсної вартості теплової енергії, а тому дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50 % задовольнивши позовні вимоги в цій частині на суму 16658,78 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.
Крім цього слід врахувати, що відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 509, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина 2 статті 551 ЦК). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК).
В даному випадку судами вірно враховано, що відповідач є теплопостачальним підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання і надає послуги з теплопостачання населенню та бюджетній сфері, які несвоєчасно розраховуються за надані послуги. А отже зменшення пені на 50 %, відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, оскільки наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника.
Відповідно до частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що в даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 у справі № 904/5015/14 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Сервисы для юристов