Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №15/5009/7537/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 15/5009/7537/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід10.08.2016у справі№15/5009/7537/11Господарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вільний"простягнення сумиза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Вільний"пропро відстрочку виконання рішення суду

за участю

- позивача:Пісний А.В. (довіреність від 30.06.2016)- відповідача:Сіроштан І.А. (довіреність від 16.08.2016),

В С Т А Н О В И В:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" (далі - відповідач) надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2015 у справі № 15/5009/7537/11 строком до 31.12.2016, яку воно обґрунтовувало тим, що підприємство має складне фінансове становище, оскільки основним видом його діяльності є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, тобто діяльність товариства має сезонний характер, у зв'язку з чим грошові кошти надходять у листопаді-грудні, після реалізації зібраного врожаю. При цьому відповідач вказував на те, що у нього відсутні грошові кошти для виконання рішення суду, а все його майно перебуває під арештом, тому стягнення за рішенням суду призведе до банкрутства підприємства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2016 (суддя Мойсеєнко Т.В.) цю заяву відповідача задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скакун О.А., судді Попков Д.О., Ломовцева Н.В.) вказану ухвалу скасовано, заяву відповідача про відстрочку виконання наведеного рішення суду задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2015 у справі №15/5009/7537/11 до 30.11.2016.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви, та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про надання відстрочки, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що справа розглядалася судами неодноразово, рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2015 у справі № 15/5009/7537/11, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2016, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 249 195, 44 грн., проценти у розмірі 1 204 404, 72 грн., інші платежі в сумі 461, 95 грн., решта лізингових платежів, зменшених шляхом дисконтування, та вартості викупу предмету лізингу в розмірі 3 945 759, 25 грн., державне мито у розмірі 24 071, 90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222, 78 грн.

Заява відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2015 мотивована тим, зокрема, що обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду у даній справі, як головною причиною є сезонний характер господарської діяльності відповідача, поточний фінансовий стан якого не дозволяє виконати судове рішення у повному обсязі, а враховуючи значний розмір заборгованості, стягнення одночасно всієї суми призведе до зупинення роботи підприємства та його банкрутства. Також заявник посилається на те, що основним видом його діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, від реалізації якої відповідач отримує прибуток у літньо-осінній період, а забезпечення посівної кампанії та функціонування підприємства наступного року відповідач зазнає значних витрат саме восени.

На підтвердження обставин, які утруднюють виконання рішення суду відповідачем були подані відповідні документи.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вищевказану ухвалу, свою постанову мотивував наявністю правових підстав для часткового задоволення заяви про відстрочку.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, стосуються відсутності обставин у відповідача, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Апеляційним судом встановлено, що прибуток відповідача за перший квартал 2016 року склав 13 000,00 грн., а його кредиторська заборгованість становить 6 724 000, 00 грн. та дебіторська - 6 808 209, 48 грн., відповідно.

Також встановлено, що згідно витягів з відповідних реєстрів на рухоме та нерухоме майно відповідача накладені чисельні обтяження, що унеможливлює звернення стягнення на це майно.

Доводи позивача, які обґрунтовані постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 у справі № 903/845/15, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається, є відмінними від обставин у справі, на рішення у якій посилається позивач.

Так, згідно наведеної позивачем постанови Вищого господарського суду України предметом спору є оскарження дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області пов'язаних зокрема з арештом коштів боржника, тоді як у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, її предметом є надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, безпідставними є доводи позивача, викладені у його касаційній скарзі, про розгляд судом заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду без виклику позивача.

Так, із ухвали суду від 07.07.2016 вбачається, що сторони повідомлялися про розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду (а.с.3), а із відзиву позивача на заяву про відстрочку виконання рішення суду (а.с.66-67), та із його заяви про відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду у межах десятиденного терміну (а.с.68), вбачається, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду заяви.