ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2014 року Справа № 914/2964/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Хіко"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.11.13у справі№ 914/2964/13 Господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хіко"до1. Приватного підприємства "Нива-В.Ш." в особі Львівської філії №14; 2. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"провизнання недійсним результатів прилюдних торгів
Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/1877 від 24 вересня 2014 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.14 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" було відкладено на 09.10.14 на 12 год. 00 хв.
за участю представників сторін від:
позивача: Ріжко Р.М. (дов. від 09.10.14), Хміль Н.С. - директор,
відповідача-1: Максимів Р.Й. (дов. від 03.10.14)
Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіко" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Нива - В.Ш." в особі Львівської філії № 14 та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з продажу нежитлових приміщень, що відбулись 25.07.13. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про обставини подання Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", як стягувачем у виконавчому провадженні, заяви до виконавчої служби та філії № 14 Приватного підприємства "Нива - В.Ш.", як спеціалізованої організації з проведення прилюдних торгів заяви про повернення виконавчого документа без виконання і зняття з реалізації предмета іпотеки. Проте, оскільки, прилюдні торги не були зупинені та у подальшому здійснено продаж предмета іпотеки, зазначене, на думку позивача є порушенням його прав власника та підставою для задоволення позову. При цьому позивач посилався на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.13, ухваленим суддею Матвіїв Р.І., позов задоволено, визнано недійсними Протокол № 1413285-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить на праві власності ТОВ "Хіко" та Акт державного виконавця від 26.07.13 про реалізацію предмета іпотеки. Вмотивовуючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про недійсність прилюдних торгів, з огляду на відсутність підстав для їх проведення, за наявності заяви, поданої повноважним представником ПАТ "Укрсоцбанк" до Управління державної виконавчої служби та організатора прилюдних торгів про повернення виконавчого документа без виконання та зняття арешту з нерухомого майна. При цьому суд керувався приписами статті 215 Цивільного кодексу України, статей 11, 47, 58 Закону України "Про виконавче провадження".
Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С., Малех І.Б., постановою від 06.11.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з відсутності підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, з огляду на відповідність їх проведення Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що затверджене наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.99. Водночас апеляційним судом враховано і те, що дії органів державної виконавчої служби, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, зокрема, в частині відмови від повернення виконавчого документа стягувачу, мають самостійний спосіб оскарження.
За касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" Вищий господарський суд України (судді: Ходаківська І.П., Данилова М.В., Данилова Т.Б.) переглянув оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та постановою від 15.01.14 задовольнив касаційну скаргу скаржника, постанову апеляційного суду скасував, а рішення місцевого суду залишив в силі.
Постановою Верховного Суду України від 26.08.14 постанова Вищого господарського суду України від 15.01.14 у цій справі скасована, а матеріали справи скеровані на розгляд до суду касаційної інстанції.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіко" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на те, що правочин з реалізації на прилюдних торгах арештованого нерухомого майна позивача було вчинено з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження", а також за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на момент проведення прилюдних торгів були відсутні підстави для виконання виконавчого напису. З огляду на що, скаржник зазначає про помилковий висновок апеляційного суду щодо можливості визнання прилюдних торгів недійсними лише у випадку порушення правил їх проведення, визначених у Тимчасовому положенні. На думку скаржника, зазначене положення прийняте для деталізації порядку проведення звернення стягнення на майно при здійсненні примусового виконання, яке може бути проведене лише в межах виконавчого провадження на підставах і у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження". При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", статті 41 Закону України "Про іпотеку", статті 1212 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" до Приватного підприємства "Нива - В.Ш." в особі Львівської філії № 14 та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з продажу нежитлових приміщень, що відбулись 25.07.13. Як на підставу недійсності результатів прилюдних торгів, позивач посилався на порушення приписів статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, у зв'язку із проведенням прилюдних торгів за наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд вказав на недоведеність порушень положень чинного законодавства при реалізації спірного майна з прилюдних торгів відповідно до підстав поданого позову, позаяк наведені у ньому обставини стосуються дій державного виконавця в межах виконавчого провадження. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства. Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99. Цим Законом встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження. Аналіз положень названого Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах. Правила ж проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, за змістом пункту 2.2. якого під прилюдними торгами розуміється продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Результатом проведення публічних торгів є визначення покупця-переможця публічних торгів та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу та складання акта про проведення прилюдних торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої видачі свідоцтва про придбання майна. З наведеного вбачається, що за своєю правовою природою прилюдні торги є правочином, а особа, що не є учасником правочину, може звернутися до суду з позовом про недійсність цього правочину з підстав, зазначених у частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України. Водночас господарський суд вирішує спір у межах предмету та підстав позову, що самостійно визначаються позивачем у позовній заяві, та не може вийти за межі визначених предмету та підстав позову, крім випадків, чітко передбачених у законодавстві. Виходячи з правової природи оспорюваних торгів та зі змісту частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. При вирішенні даного спору про визнання прилюдних торгів недійсними, судом апеляційної інстанції порушень вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів встановлено не було. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Як вже зазначалося, апеляційний господарський суд, дослідивши обставини і зібрані у справі докази, не встановив порушень правил проведення прилюдних торгів, що визначені Тимчасовим положенням. Що стосується порушень вимог статей 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, а за приписами частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.13 у справі № 914/2964/13 Господарського суду Львівської області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервисы для юристов