Постанова ВГСУ від 09.10.2014 року у справі №910/4642/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 910/4642/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.за участю представників:позивачаРуденко К.М., дов. від 31.12.13відповідачаКовалець І.М., посв. №5187 від 29.08.12розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАвтопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів Українина ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 04.08.14у справі№910/4642/13 господарського суду міста Києваза позовомАвтопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц"простягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.09.2014, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ходаківської І.П., для розгляду касаційної скарги у справі №910/4642/13 господарського суду міста Києва призначено колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Відповідно до Розпорядження секретаря другої судової палати від 09.10.14 у зв'язку із закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Ходаківської І.П., розгляд касаційної скарги у справі №910/4642/13 господарського суду міста Києва, здійснити у складі колегії суддів, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 № 1: головуючий - Ходаківська І.П. , судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" про стягнення штрафу у розмірі 59123,88 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання та обґрунтовано приписами статей 526, 936 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі №910/4642/13 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" на користь Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України 59123,88 грн. та 1720,50 грн. судових витрат. Мотивуючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеним факт передання відповідачем бензину неналежної якості та дійшли висновку про наявність підстав для застосування санкцій, передбачених договором зберігання.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.13 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.13 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.14 (суддя Котков О.В.) у задоволенні заяви Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.14 (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) заяву Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали відхилено. Апеляційну скаргу повернуто заявникові без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.08.14 скасувати та постановити нову ухвалу про поновлення строку для подачі апеляційної скарги. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вважає, що апеляційним господарським судом порушено приписи статей 53, 93 Господарського процесуального кодексу України та посилається на те, що у судовому засіданні текст ухвали у повному обсязі оголошено не було, повний текст ухвали заявник отримав лише 15.07.14, а відтак пропуск процесуального строку при зверненні з апеляційною скаргою стався з поважних причин.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм процесуального законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Як вбачається з касаційної скарги, Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України не погоджується з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.14, якою відмовлено у відновленні процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у справі.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку скаржник вказував на те, що ухвала місцевого господарського суду від 08.07.14 була отримана представником лише 15.07.14, у зв'язку з чим апеляційна скарга була подана 21.07.14.

Зі змісту ухвали від 04.08.14 убачається, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відновленні строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу заявникові виходив з того, що представник позивача був присутній у судовому засіданні під час винесення ухвали від 08.07.14, а надіслання повних рішень та ухвал сторонам, які були присутні у судовому засіданні, законом не передбачено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала господарського суду міста Києва датована 08.07.14, отже останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, є 14.07.14.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Право апеляційного оскарження стороною ухвали господарського суду передбачено приписами статей 22, 91 Господарського процесуального кодексу України. За приписами частини 1 статті 91 вказаного Кодексу сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин такого пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Між тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відновленні строку, зазначених положень не врахував, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для відновлення процесуального строку.

Зокрема, судом апеляційної інстанції не ураховано, що в судовому засіданні 08.07.14 повний текст ухвали суду сторонам надано не було. Не зважаючи на те, що із заявою про отримання повного тексту ухвали позивач звернувся 11.08.14, копія ухвали була надана судом представнику позивача лише 15.08.14, а відтак, заявник був позбавлений можливості звернутись з належним чином оформленою апеляційною скаргою у строк, встановлений чинним процесуальним законодавством.