Постанова ВГСУ від 09.09.2015 року у справі №922/918/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 922/918/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівПолянського А.Г., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиХарківської міської ради, м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської ради, м. ХарківдоТовариства з обмеженою відповідальністю Кафе "Ярославське", м. Харківпроповернення майна та відшкодування доходів

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Войтов Ю.М.

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Кафе "Ярославське" (далі за текстом - ТОВ Кафе "Ярославське") про зобов'язання відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0, 0667 га, яка розташована по вул. Ярославській, 17 у м. Харкові, та про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 424 603, 21 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2015 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що з огляду на встановлені обставини справи відповідач набув право власності на нежитлові приміщення, розташовані на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, а відтак, враховуючи фактичний і юридичний зв'язок земельної ділянки та розташованих на ній приміщень і законодавчо визначене право на земельну ділянку, вимога про повернення безпідставно набутого майна не може бути задоволена судом; крім того, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України; в частині вимог щодо стягнення з відповідача 424 603, 21 грн. як доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, також необхідно відмовити з огляду на те, що земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, а тому правові підстави для відшкодування доходів, зазначених в ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, також відсутні; до того ж позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, обрав невірний спосіб захисту свого права як землевласника.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року в частині залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2015 року про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ Кафе "Ярославське" на користь Харківської міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 424 603, 21 грн. та в цій частині направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

ТОВ Кафе "Ярославське" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Розпорядженням від 07.09.2015 року № 03-05/1349 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Полянський А.Г., Фролова Г.М.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформації КП "Харківське міське БТІ" від 07.10.2014 року № 7405 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху 1-19, І, II, III загальною площею 256,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "К-1" по вул. Ярославській, 17 у м. Харкові зареєстровано за Організацією орендарів кафе "Ярославське" на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 232-В, посвідченого 2-ю ХДНК 27.01.1995 року, № 3-1148, акту приймання-передачі № 232-В майна державного підприємства від 19.04.1995 року, свідоцтва про право власності № 232-В, виданого Представництвом Фонду Державного майна України в м. Харкові від 19.04.1995 року.

Відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0667 га по вул. Ярославській, 17 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "К-1", що підтверджується актом обстеження земельної ділянки Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради від 14.10.2014 року, без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав.

Вважаючи, що відповідач безпідставно користується спірною земельною ділянкою, чим порушує права Харківської міської ради, позивач звернувся до суду з відповідним позовом на підставі ст. ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України та просив зобов'язати відповідача звільнити відповідну ділянку та стягнути з відповідача 424 603, 21 грн. несплаченої плати за користування земельною ділянкою як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент набуття у власність вказаних приміщень) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

В абз. 2 п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року роз'яснено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

Відтак, відповідач набув право власності на вищезазначене нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, отже, останній має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля, що спростовує твердження позивача про безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою.