ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2014 року Справа № 910/721/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Глос О.І., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора міста Києвана постановувід 25.06.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/721/14господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидо1. Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради; 2. Комунального підприємства "Київський метрополітен"; 3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору оренди
в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідачів:Дорошенко О.С. (довіреність № 225-КР-772 від 11.08.2014); Самелюк К.О. (довіреність №225-КР-881 від 26.08.2014) 1. не з'явились 2. Костильов В.А. (довіреність № 2-Н від 02.01.2014) 3. ОСОБА_8 (довіреність № 1392 від 15.07.2013)від прокуратури: Жук І.К. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) від 04.03.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді - Корсакова Г.В., Михальська Ю.Б.) від 25.06.2014, у справі № 910/721/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.
В касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати ухвалені по справі судові акти та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.626, 631 ЦК України, ст.ст.16, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.2, 5, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.284 ГК України, ст.43, ч.2 ст.82 ГПК України.
У додаткових поясненнях та у відзиві на касаційну скаргу відповідач-3 заперечує викладені в ній доводи.
Відповідачем-2 надано відзив на касаційну скаргу в якому він також заперечує викладені у касаційній скарзі доводи.
Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідачів-2, 3, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-1), Комунального підприємства "Київський метрополітен" (відповідач-2) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (відповідач-3) про визнання недійсним Договору про передачу в оренду майна територіальної громади міста Києва №913 від 03.12.2012; про зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 повернути нерухоме майно територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 7м2 Комунальному підприємству "Київський метрополітен". Позовні вимоги вмотивовано посиланням на те, що спірний договір укладено всупереч вимог чинного законодавства України, а саме норм Закону України "Про транспорт", Закону України "Про пожежну безпеку", положень Закону України про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про міський електричний транспорт", Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфрастуктури України №335 від 20.06.2012, ДБН В.2.3-7-2010 "Споруди транспорту. Метрополітени", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.12.2010 №533, оскільки створює пожежну небезпеку та загрозу життю і здоров'ю людей; у випадку виникнення в метрополітені надзвичайної ситуації виникне необхідність евакуації людей, що в умовах захаращення евакуаційних проходів може сприяти пошкодженню комунального майна, а також вплине на безпеку руху.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, встановивши обставини, які засвідчують, що об'єкт оренди було введено в експлуатацію у відповідності до діючих на час введення в експлуатацію норм та правил, а прокуратурою належними та допустимими доказами не доведено проведення реконструкції спірних об'єктів оренди.
Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.
Судами встановлено, що 03.12.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар), а також Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) було укладено Договір про передачу в оренду майна територіальної громади міста Києва №913 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець на підставі Протоколів постійної комісії Київради з питань власності №123 від 10.07.2012 та №132 від 22.10.2012 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначено відповідно до розпорядчої документації, розробленої ДП ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Б/Н, для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно п.2.1. Договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП проектний інститут "Укрметротунельпроект", тимчасовими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 7,0м2 та зазначена в викопіюванні зі схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Відповідно до п.4.1. Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти по Акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.
Згідно Акта приймання-передачі від 03.12.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування, згідно з Договором оренди №913 від 03.12.2012, частину приміщення переходу, що перебуває на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 7,0м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Даний Акт підписаний трьома сторонами.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, починаючи з 2002 року орендує нерухоме майно, а саме частину переходу за адресою: АДРЕСА_1, на підставі наступних документів: рішення сесії Київської міської ради №116/1550 від 08.11.2001, рішення сесії Київської міської ради № 917/2986 від 24.12.2009, Угоди №1 від 03.12.2012 про внесення змін до Договору оренди №85-Упр(Ор)-10 від 19.07.2010, укладеної на підставі Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджено рішенням Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2009, Протоколів комісії Київради з питань власності №123 від 10.07.2012 та №132 від 22.10.2012, якими термін оренди для ФОП ОСОБА_4 було продовжено до 01.12.2015 в результаті укладення Договору №913 від 03.12.2012.
Касаційна інстанція виходить із такого.
Істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди (ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Термін договору оренди визначається за погодженням сторін (ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Наведені положення свідчать, що норми наведеного Закону ототожнюють поняття "строк" та "термін", хоча в розумінні ч.1 ст.251 ЦК України йдеться саме про строк, яким є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст.653 ЦК України).
Судами не обґрунтовано посиланням на належні та допустимі докази (ст.34 ГПК України) обставини щодо продовження терміну оренди, оскільки договір оренди №913 від 03.12.2012 не містить будь яких ознак внесення зміни до якось іншого договору в частині строку/терміну його дії; Угода №1 від 03.12.2012 про внесення змін до Договору оренди прямо зазначає про домовленість укласти договір в новій редакції, а не про внесення змін до договору, строк якого припинився 17.07.2012 року (т.1 а.с.194 зворотній бік), що унеможливлює внести в нього зміни 03.12.2012 і що залишено поза оцінкою судів.
Сервисы для юристов