Постанова ВГСУ від 09.09.2014 року у справі №910/5823/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 910/5823/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Мамонтова О.М.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", м. Київ (далі - Завод),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014

зі справи № 910/5823/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані", м. Київ (далі - Товариство),

до Заводу

про стягнення 45 811,94 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Лебеденко Р.Р., Малинюк В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення 45 811,94 грн. вартості послуг за перевезення вантажів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2014 (суддя Кирилюк Т.Ю.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючий, Баранець О.М. і Пашкіна С.А.): задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, згідно з яким: позов задоволено; із Заводу стягнуто на користь Товариства 45 811,94 грн. заборгованості і 1 727 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Завод просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду від 10.06.2014 залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом статей 261 і 530 Цивільного кодексу України, а також незастосуванням ним у розгляді справи позовної давності.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Товариством і Заводом укладено договір перевезення від 23.11.2010 № 160/10 (далі - Договір), за яким Товариство зобов'язалося доставляти вантажі Заводу на підставі його заявок у межах України, а Завод - оплачувати вартість наданих Товариством послуг.

Згідно з пунктом 2.1 Договору перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок Заводу; форма заявок Договором не визначена.

Як доказ здійснення перевезень протягом вересня-жовтня 2011 року Товариством надано копії талонів замовників серії 12ААА №№ 697854, 697853, 697855, 697856, 697858, 697860 та 697861. Доказами фактичного здійснення перевезень є подорожні листи вантажних автомобілів та відповідні товарно-транспортні накладні.

Загальна вартість наданих послуг відповідно до рахунків-фактур від 14.10.2011 №№ А-00001404 і А-00001405 склала 45 811, 94 грн. Така ж вартість наданих Товариством послуг визначена й актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від тієї ж дати і з тими ж номерами, які підписані Товариством в односторонньому порядку.

Заводом зазначена вартість послуг фактично не заперечувалася, а його заперечення зводилися до констатування вад наданої Товариством документації (відсутність довіреностей вантажоодержувачів, відсутність в актах посилань на номер договору тощо).

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за здійснені перевезення проводиться протягом 30 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури за звітний місяць за умови надання виконавцем підписаного акту приймання - передачі наданих послуг. До цього акта Товариство зобов'язане приєднати після здійснення перевезення належним чином оформлені (підписані повноважною особою та скріпленою печаткою або штампом Заводу) товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне здійснення перевезень, довіреність суворої звітності з відміткою про одержання вантажу та податкову накладну.