Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №917/118/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 917/118/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"на рішення та постановугосподарського суду Полтавської області від 14.04.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі№ 917/118/16 господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк"провизнання недійсним третейського застереження до договору купівлі-продажу № 25/02/1 від 25.02.2015,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (далі - ТОВ "Газ Інвест") звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (далі - ТОВ "Інтерлінк") про визнання недійсним п. 8.4 договору № 25/02/1 від 25.02.2015., в якому викладена третейська угода у вигляді третейського застереження.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.04.2016 у справі № 917/118/16 (суддя Погрібна С.В.) у задоволенні позову ТОВ "Газ Інвест" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: Камишева Л.М. - головуючий, Гетьман Р.А., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 14.04.2016 у справі № 917/118/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 14.04.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 917/118/16, ТОВ "Газ Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Газ Інвест" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.08.2016 о 10 год. 40 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2015 між ТОВ "Газ Інвест" (Покупець) та ТОВ "Інтерлінк" (Постачальник) укладений договір купівлі-продажу № 25/02/1 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених Договором, льон посівний "Південна ніч" врожаю 2014 року у кількості та по ціні згідно з умовами Договору.

Пунктом 8.4 Договору передбачена третейська угода у вигляді третейського застереження, а саме: усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть з цього Договору (правочину) або у зв'язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов'язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього Договору, підлягають остаточному вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" (місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його регламентом, який є невід'ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування сторін, місце і дата укладання третейського застереження є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому Договорі. Сторони домовились, що розгляд їх спору у третейському суді буде проходити тільки на підставі письмових матеріалів, наданих сторонами, без проведення усного слухання і виклику сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним третейського застереження, яке передбачено п. 8.4 Договору, позивач зазначив, що положення цього пункту Договору обмежують право ТОВ "Газ Інвест" на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати вимогам, встановленим цивільним законодавством.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вірно зазначили суди, чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено такої обов'язкової передумови для укладення третейської угоди (або третейського застереження в договорі) як наявність між сторонами спору з цивільних або господарських правовідносин, який виник до укладення відповідної третейської угоди. Спір між сторонами може виникнути і після укладення відповідної третейської угоди, наявність якої буде підставою для передачі того чи іншого спору на вирішення третейського суду.

Положеннями ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір, сторони мають на меті врегулювати взаємні цивільні права та обов'язки в певній сфері правовідносин. При цьому, на момент укладення договору, як правило, будь-які спори між сторонами з питань, що є предметом регулювання такого договору, відсутні. До того ж, включення третейського застереження до тексту договору здійснюється для визначення умов вирішення спорів, які можуть виникнути при реалізації сторонами положень договору, що є загальноприйнятим в національній та світовій практиці застосування позасудових механізмів врегулювання спорів. При цьому, чинне законодавство не містить заборони щодо укладення третейської угоди на стадії укладення господарського договору.