Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №902/1278/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 902/1278/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., - доповідач у справі суддів:Жукової Л.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Вінницької області від 22.03.2016 (про визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України") Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 № 902/1278/15 господарського суду Вінницької областіза заявою Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач"проБанкрутствоза участю представників сторін: Бажуков А.К. - представник Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 у справі № 902/1278/15 (суддя Міліціанов Р.В.) задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", банк, кредитор), в особі філії у м. Вінниці про включення до складу кредиторів Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" (далі - ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", банкрут) у справі № 902/1278/15.

Визнано ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії у м. Вінниці кредитором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" у справі № 902/1278/15 із загальною сумою грошових вимог у розмірі 67 959 878,38 грн (з яких: 41 836 252,02 грн - основний борг, 10 148 731,05 грн - проценти, 293 325,92 грн - комісія, 15 606 083,01 грн - пеня, 75 486,38 грн - збитки у вигляді понесених банком судових витрат), як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" та конкурсні вимоги у розмірі 2 436,00 грн за сплату судового збору - перша черга задоволення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 902/1278/15 (головуючий суддя: Мамченко Ю.А., суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П.) пункт 2 ухвали господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 скасовано.

Пункт 2 ухвали господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 викладено в наступній редакції: "Визнати Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії у м. Вінниці кредитором Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" у справі № 902/1278/15 із загальною сумою грошових вимог у розмірі 67 260 000,00 грн, як такі, що забезпечені заставою майна Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" та конкурсні вимоги у розмірі 2 436,00 грн за сплату судового збору - перша черга задоволення. Відхилили вимоги в розмірі 699 878,38 грн, оскільки збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливо".

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016, в частині визнання вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії у м. Вінниці у сумі 67 260 000,00 грн такими, що забезпечені заставою майна боржника, а справу № 902/1278/15 направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1, ч. 8 ст. 23, ч. 3 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що виходячи із вимог ст. 1, ч. 3 ст. 25 Закону про банкрутство, виокремлення сум пені з віднесенням їх до шостої черги стосується і грошових вимог, забезпечених заставою, за виключенням майнової поруки за договорами застави (іпотеки). Оскільки суми пені не є грошовими зобов'язаннями у розумінні Закону про банкрутство, то такі вимоги взагалі не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника - майнового поручителя.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1278/15 за заявою ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" про банкрутство, яка порушена на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Вінницької області від 02.11.2015 ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" Гонту Ольгу Анатоліївну.

03.11.2015 господарським судом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" - банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно вимог ч. 3 ст. 95 вказаного Закону, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

30.11.2015 до суду першої інстанції надійшла заява ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Вінниці (вх. № 06-54/333/15 від 30.11.2015) про визнання грошових вимог до боржника - ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" та включення кредиторських вимог в загальному розмірі 67 959 878,38 грн до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/1278/15.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглядаючи заяву ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії в м. Вінниці про визнання грошових вимог до боржника, суд першої інстанції в ухвалі від 22.03.2016 встановив, що 27.08.2007 Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (в договорі "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпарі" (в договорі "Позичальник 1"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія" (в договорі "Позичальник 2"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" (в договорі "Позичальник 3"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Атекс-Поділля" (в договорі "Позичальник 4"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Веал-Поділля" (в договорі "Позичальник 5"), Товариство з обмеженою відповідальністю - фірмою "Будинок торгівлі" (в договорі "Позичальник 6"), Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство по виробництву, заготівлі, зберіганню та реалізації сільськогосподарської продукції "Вінницяплодоовочпостач" (в договорі "Позичальник 7") уклали Генеральну угоду № 7407N4 (далі - Генеральна угода), в рамках якої Банк прийняв на себе зобов'язання в межах загального ліміту заборгованості в сумі 40 000 000,00 грн до 22.08.2014 здійснювати операції по кредитуванню Позичальників на умовах, визначених в окремих Кредитних договорах, які укладатимуться в рамках Генеральної угоди.

Відповідно до ст. 2 Генеральної угоди - вона включає будь-які додатки до неї, графіки, списки або інші доповнення до неї, які є її невід'ємною частиною. В рамках Генеральної угоди Сторонами укладаються Кредитні договори, які є її додатками та невід'ємною частиною.