Постанова ВГСУ від 09.07.2026 року у справі №754/15368/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

м. Київ

справа № 754/15368/23

провадження № 51-122 км 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023100030002408 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, звільненого 30 липня 2021 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року вирок районного суду скасовано.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи і вичерпанням можливості їх отримати.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 був визнаний винуватим у тому, що він 07 серпня 2023 року у приміщенні студії дизайну меблів «ІНФОРМАЦІЯ_2» торгового центру АДРЕСА_2, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, проник у сховище, а саме, за допомогою невстановленого засобу відчинив шухляду в тумбі, що була зачинена на ключ. З цієї шухляди він повторно таємно викрав ноутбук «Lenovo Idea Rаd G575», що належить ФОП « ОСОБА_8 », чим завдав потерпілому шкоди на суму 3719,80 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що у цьому кримінальному провадженні відсутня достатня сукупність достовірних доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд усупереч вимог закону без детального дослідження всіх доказів дійшов передчасного висновку про відсутність доказів для доведення винуватості особи, оцінив їх не в сукупності, а кожен окремо, погодився з допустимістю доказів, але не дав їм оцінки у взаємозв`язку з іншими доказами у провадженні. Стверджує про порушення цим судом вимог статей 404, 419 КПК України, що перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу і просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вважав ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.