Постанова ВГСУ від 09.07.2015 року у справі №910/25877/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 910/25877/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Кондратова І.Д., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 у справі № 910/25877/14 господарського суду міста Києваза позовомкомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києвадотовариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Жорж"

простягнення 59 519, 00 грн.,за участю представників

позивача: Савенецької-Фурс Т.В.,

відповідача: Цурки Н.О., Валучук І.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Жорж" про стягнення 59 519, 00 грн. заборгованості за комунальні послуги, з яких: 46 987, 94 грн. основного боргу, 8 387, 57 грн. інфляційних втрат, 4 143, 49 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (абонентом) та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Жорж" (субабонентом) 18.06.2007 укладено договір № 12/4 на відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

За умовами укладеного договору абонент постачає комунальні послуги в приміщення загальною площею 145 м2 за адресою: вул. Корольова 11/1, м. Київ, а субабонент зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити плату за надані йому послуги.

Відповідно до рішення Святошинської районної у місті Києві ради № 160 від 27.12.2007 "Про реорганізацію системи управління житловим господарством Святошинського району міста Києва" відбулася реорганізація комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, правонаступником якого в частині надання комунальних послуг є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва.

Згідно з п. 5.5 договору реорганізація абонента чи субабонента або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб не визнається підставою для зміни або припинення чинності договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення чи будівлі (їх правонаступників), якщо інше не передбачається договором або чинним законодавством.

Як зазначає позивач, додатком № 6 до договору № 810018 на відпуск теплової енергії, укладеного 01.01.1991 між позивачем та структурним відокремленим підрозділом акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", одним із орендарів житлового будинку по вул. Корольова 11/1 в місті Києві визначено товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Жорж" (оренда 87, 61 м2 займаної площі під кафе). Позивач вважає свої зобов'язання за укладеним з відповідачем договором виконаними належним чином, що також підтверджується, на думку позивача, обліковими картками (табуляграмами) акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" за період з жовтня місяця 2008 року по серпень місяць 2014 року та зазначає, що розрахунок необхідної кількості теплової енергії на потреби опалення виконується енергозабезпечувальною організацією акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", відповідно до розрахункових навантажень на опалення, температури зовнішнього повітря, нормативної температури в приміщенні та тривалості опалювального періоду (днів).

В матеріалах справи містяться попередження про припинення надання відповідачеві комунальних послуг, в яких позивач просив погасити заборгованість за спожиті відповідачем комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2008 по 31.08.2014 в сумі 44 873, 72 грн., проте, як зазначає позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати наданих послуг, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт надання відповідачеві послуг з теплопостачання за спірним договором та передання йому первинних документів на підтвердження їх надання, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх судових інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з посиланням на ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не врахували, що принцип повноти оцінки доказів, передбачений ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Водночас суд не позбавлений права запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів.

Формально посилаючись на ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та дійшовши висновку, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт надання відповідачеві послуг за договором, суди не врахували, що ст. 34 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та фактично ухилились від витребування у позивача відповідних доказів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судами фактичних обставин справи, їх повноту, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

За положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачання є господарською діяльністю, пов'язаною з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.