ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2015 року Справа № 904/25/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Є.Борденюк І.Кондратової, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"на постановувід 18.05.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/25/15за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"провизнання недійним пункту договору про постачання електричної енергії,у судове засідання представники сторін не з'явились,заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про визнання недійсним ч. 3 пп. 6.1.4 п. 6.1 Договору про постачання електричної енергії № 8100/34-552 від 26.08.2008.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 (суддя І. Рудь), залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (колегія суддів: С. Антонік, Л. Чимбар, Л. Чоха), позов задоволений.
Судові рішення мотивовані наступним.
26.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія" Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 8100/34-552 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 9 кВт, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п. 9.8 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов (п. 9.8.1 Договору).
Умовами Договору передбачений порядок обмеження та припинення електропостачання без попередження споживача (підп. 6.1.1. п.6) та з повідомленням споживача (пп.6.1.2, 6.1.3, 6.1.4 п.6 Договору).
Так, згідно з ч. 3 пп. 6.1.4 п. 6.1 Договору постачальник обмежує або припиняє електропостачання споживача з повідомленням не пізніше ніж за три робочі дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього Договору, та договорів, укладених між сторонами цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ.
Позивач не погоджується з редакцією наведеного положення Договору, вважає його таким, що суперечить положенням ч.2 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", оскільки право постачальника обмежувати споживачів в електроспоживанні можливо лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії, проти чого заперечує відповідач.
Згідно з п.6.1.3 Типового договору на електропостачання, електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача на пізніше ніж за три робочих дні у разі, зокрема, несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком "Порядок розрахунків".
Пунктом 3 абзацу першого пункту 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (далі - ПКЕЕ) встановлене право постачальника електричної енергії, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії, зокрема, у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена Правилами.
Відповідно до абзацу третього п. 6.11 ПКЕЕ рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.
За умовами п. 4 Додатку 3 до Договору "Порядок розрахунків" споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Так, п.п. 4.1 вказаного Додатку 3 передбачено, що попередня оплата здійснюється не пізніше трьох операційних банківських днів до початку розрахункового періоду у розмірі повної вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на цей період.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом доби після подання Акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно п. 2.2 цього додатку, або за остаточним рахунком нарахованим згідно п. 2.3 цього додатку, протягом 5 операційних банківських днів з дня отримання рахунку. Під час визначення суми платежу в остаточному розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за використання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді (п. 4.2 Додатку 3).
Спірною ч. 3 пп. 6.1.4 п. 6.1 Договору закріплено право постачальника обмежувати або припиняти електропостачання споживача у разі несплати будь-яких рахунків на оплату, які передбачені діючими Правилами користування електричною енергією, отже існуюча чинна редакція Договору передбачає право відповідача обмежувати або припиняти електропостачання у разі несплати споживачем, в тому числі, й рахунку за ще неспожиту електроенергію.
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що постачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що право енергопостачальника обмежувати споживачів в електроспоживанні передбачено лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії.
Отже, Закон України "Про електроенергетику" надає право припиняти електропостачання тільки за умови неповної оплати лише вже спожитої електричної енергії, а ПКЕЕ - і попередньої оплати або авансових платежів.
Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акту, який повинен бути застосований до конкретного випадку. У разі існування розбіжностей між актами, прийнятими різними органами, застосовується акт, прийнятий вищим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосовувати саме Закон України "Про електроенергетику", а Правила користування електричною енергією - лише в тій частині, яка не суперечить Закону.
Отже, обов'язковою умовою, яка надає право енергопостачальнику обмежити споживачу електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або припинити йому електропостачання, є несплата або неповна оплата останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію.
А тому, включення до договору про постачання електричної енергії пункту, який передбачає право постачальника електроенергії обмежити або припинити електропостачання за умови несплати будь-яких рахунків, у тому числі й у разі несплати рахунків, виставлених на оплату авансових платежів за електроенергію, яка буде спожита у заявленому періоді, суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства.
З посиланням на зазначене, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Разом з тим, апеляційним господарським судом зазначено таке.
Сервисы для юристов