Постанова ВГСУ від 09.07.2014 року у справі №905/2765/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 905/2765/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" на рішення господарського суду Донецької області від 4 лютого 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року у справі № 905/2765/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", до публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про спонукання до виконання умов договору, -

Встановив:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про зобов'язання виконати умови п.п. 6.3, 2.1 договору про постачання електричної енергії № 30200000 від 19 грудня 2008 року, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.9, пп. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, - повністю припинити споживання електричної енергії, та умови пп. 2.3.5 п. 2.3 договору, пп. 15 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, - забезпечивши безперешкодний доступ працівників позивача до електроустановок відповідача для вжиття заходів по припиненню постачання електричної енергії відповідачу та пломбуванню пристроїв їх підключення, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором в частині оплати вартості спожитої електричної енергії за січень-лютий 2013 року та порушення з боку відповідача права позивача на безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії до електроустановок споживача для виконання відключення та обмеження споживання за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію.

Рішенням господарського суду Донецької області від 4 лютого 2014 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19 грудня 2008 року сторонами укладено договір про постачання електричної енергії № 30200000, за умовами якого споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, узгоджених додатками "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам" і "Перелік площадок вимірювання споживача", оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" і "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії споживача" (п.п. 2.3.2, 2.3.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 2.3.5 договору споживач зобов'язався забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії для, серед іншого, вжиття заходів по обмеженню обсягів споживання електричної енергії споживачем та/або субспоживачем у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що у разі, якщо рівень споживання електричної енергії споживачем за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні та споживач не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, споживач зобов'язаний обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

За твердженнями позивача, в порушення умов договору та діючих нормативно-правових актів, відповідач, маючи заборгованість з оплати спожитої електроенергії, повністю не припинив споживання електричної енергії та не допускає уповноважених представників позивача до струмоприймачів для вжиття заходів з припинення постачання електричної енергії, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права шляхом зобов'язання відповідача повністю припинити споживання електричної енергії, а також зобов'язання забезпечити безперешкодний доступ працівників позивача до електроустановок відповідача для вжиття заходів по припиненню постачання електричної енергії відповідачу та пломбуванню пристроїв їх підключення.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, встановивши, що Законом України "Про електроенергетику" встановлено право енергопостачальника самостійно обмежити електроспоживання споживача до рівня екологічної броні електропостачання або, за відсутності такої, повністю припинити електропостачання споживачу, а порядок такого обмеження чи припинення електроспоживання встановлено у р. 7 Правил користування електричною енергією, що і є встановленим законом шляхом захисту права енергопостачальника від неправомірних дій боржника, посилаючись на норми ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права не призводить до відновлення прав та інтересів позивача та не забезпечує виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною (відповідачем) і, відповідно, унеможливлює захист цивільного права у такий спосіб, що свідчить про необхідність залишення позову без задоволення.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про те, що позов в частині зобов'язання відповідача припинити споживання електричної енергії, в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині її своєчасної та повної оплати, не є способом захисту порушеного права, передбаченого чинним законодавством України, а тому не підлягає задоволенню, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Проте, з висновком судів про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача забезпечити безперешкодний доступ працівників позивача до електроустановок відповідача, в тому числі, для вжиття заходів по припиненню постачання електричної енергії відповідачу та пломбуванню пристроїв їх підключення погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, а також уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, для здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі перешкоджання доступу зазначених представників та уповноважених осіб до енергетичних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.п. 2.3, 2.3.5 договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги, відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників позивача до засобів (систем) обліку електричної енергії, зокрема, для вжиття заходів по обмеженню обсягів споживання електричної енергії споживачем у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією.

Зазначені умови договору відповідачем, в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, порушені.

На вказані обставини попередні судові інстанції, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, належної уваги не звернули, не надали їм відповідної правової оцінки та дійшли, в зв'язку з цим, передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав.