Постанова ВГСУ від 09.06.2016 року у справі №909/748/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 909/748/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.11.15у справі№909/748/15 господарського суду Івано-Франківської області за позовомПриватного підприємства "Італ Кераміка"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест"простягнення процентів за неправомірне користування коштами та інфляційних втрат в сумі 49 540,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.06.2016, у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В., для розгляду касаційної скарги у справі№909/748/15 господарського суду Івано-Франківської області, призначено колегію суддів у складі: Фролова Г.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Приватне підприємство "Італ Кераміка" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" про стягнення 16278,00 грн. - 24% річних від простроченої суми заборгованості за товар та 33262,41 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо здійснення своєчасних розрахунків за поставлений товар та обґрунтовано приписами статей 536, 599, 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 05.08.15 у справі №909/748/15 (суддя Шкіндер П.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" на користь Приватного підприємством "Італ Кераміка" 19720,47 грн. - 24% річних від простроченої суми заборгованості за товар; 6278,10 грн. інфляційних втрат та 1827 грн. судового збору. Судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що факт несвоєчасної оплати за поставлений товар підтверджено матеріалами справи, водночас, частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що початок перебігу строку нарахування 24% річних та інфляційних втрат слід вважати з дати вступу в силу постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №909/205/14.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.15 (судді: Кордюк Г.Т. - головуючий, Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення господарського суду Івано - Франківської області від 05.08.15 у справі №909/748/15 змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" на користь Приватного підприємством "Італ Кераміка" 49540,41 грн., з яких: 16278,00 грн. - 24% річних від простроченої суми заборгованості за товар, 33262,41 грн. - інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору". Вирішено питання про розподіл судових витрат. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що відсотки передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України підлягають нарахуванню за період з моменту коли товар мав бути оплачений, до моменту його фактичної оплати.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 536, 625, 694 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено судом, 21.01.2013 між Приватним підприємством "Італ Кераміка" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" (покупцем) укладено договір поставки № 834, за умовами якого, постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є будівельно-оздоблювальні матеріали. Товар, що є предметом даного Договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) Постачальника (позивача), які є невід'ємними частинами Договору (п.2.1 договору). Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника або у касу у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту одержання товару покупцем (п.4.3. договору). Пунктом 4.5. договору визначено, що у разі прострочення оплати товару, грошові кошти, які покупець зобов'язаний був сплатити постачальнику, вважаються такими, що знаходяться у неправомірному користуванні покупця. За неправомірне користування такими грошовими коштами покупець додатково до пені та штрафу, передбачених п. 9.2. цього Договору, зобов'язаний сплатити постачальнику відсотки за користування чужими коштами у розмірі 24% річних, які справляються по день сплати боргу постачальнику.

Судом також установлено, що постачальник свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а покупець в свою чергу умови договору не виконав та не сплатив у повному обсязі за поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість у покупця перед постачальником склала 55 392,95 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 позов Приватного підприємства "Італ Кераміка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 55 392, 95 грн. основного боргу, 3 279,76 грн. 24 % річних від простроченої суми заборгованості за товар, 1 715, 21 грн. пені, 5 539, 30 грн. штрафу за прострочення оплати товару понад тридцять днів у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару. В решті позову відмовлено. Розподілено судові витрати. Перевірені судові рішення залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015.

Установлено судом і те, що розрахунки відповідачем проводились частково, а саме: 27.03.2015 у розмірі 24 883,20 грн. та 22.06.2015 у розмірі 30510,14 грн. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Приватного підприємства "Італ Кераміка" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меш Інвест" 16278,00 грн. - 24% річних від простроченої суми заборгованості за товар та 33262,41 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

За приписами частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно зі статтею 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В частині першій статті 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з частиною п'ятою статті 694 цього ж кодексу, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною другою статті 536 названого кодексу встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 625 цього Кодексу унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частиною 3 ст. 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховано судом і те, що проценти, визначені статтею 536 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.