ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2016 року Справа № 904/4692/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Кравцов О.В. - дов. від 26.05.16,
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.16у справі№904/4692/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Теплогенерація"простягнення 5435044,21 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" 2222083,17 грн. - 7% штрафу, 2343553,24 грн. пені, 804274,23 грн. - 3% річних, 65133,57 грн. - інфляційних втрат. Позивач посилався на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за спожитий природний газ у жовтні - грудні 2012 року за договором №14/1833/11 від 28.09.11.
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.16 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1171776,62 грн. пені, 1111041,59 грн. штрафу, 33883,80 грн. інфляційних втрат, 800403,31 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з факту прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу за договором від 28.09.11. Місцевий господарський суд установив наявність тих виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення спірних сум штрафних санкцій та керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Водночас суд не установив обставин, котрі у розумінні приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для розстрочки виконання рішення у цій справі, у зв'язку з чим відмовив відповідачеві у задоволенні відповідного клопотання. Крім того, суд відмовив у позові про стягнення 3870,92 грн. - 3% річних і 31249,77 грн. інфляційних втрат через помилковість здійсненого позивачем розрахунку цих сум.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.16 (судді: Широбокова Л.П., Герасименко І.М., Подобєд І.М.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині зменшення пені і штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає безпідставним зменшення судом заявлених до стягнення сум пені і штрафу та посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, за яких можливе зменшення розміру нарахованих санкцій. Він також зазначає, що при зменшенні розміру штрафу і пені судами не були враховані інтереси позивача і його майновий стан.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавцем та Приватним акціонерним товариством "Теплогенерація" - покупцем був укладений договір №14/1833/11 на купівлю-продаж природного газу. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити його. Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві в період з 01.10.11 до 31.12.12 природний газ в обсязі до 34000,000 тис. куб.м. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.3 договору). Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 10.01.12) сторони визначили ціну, за якою постачається газ. Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 14.11.11) оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться, не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Господарські суди установили, що позивач упродовж жовтня - грудня 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 31744045,22 грн., і це підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу від 31.10.12, 30.11.12, 31.12.12. Установили суди і те, що за умовами договору (пункт 6.1) відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений в жовтні 2012 року природний газ (6173390,85 грн.) в строк до 14.11.12; в листопаді 2012 року (10328843,79 грн.) в строк до 14.12.12; в грудні 2012 року (15241810,58 грн.) в строк до 14.01.13. Проте, як установили суди, відповідач розрахувався за отриманий газ в період з 25.07.13 до 14.01.14, тобто з простроченням. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" 2343553,24 грн. пені, 2222083,17 грн. штрафу, 804274,23 грн. - 3% річних, 65133,57 грн. - інфляційних втрат. Задовольняючи частково ці вимоги та стягуючи з відповідача 1171776,62 грн. пені, 1111041,59 грн. штрафу, 33883,80 грн. інфляційних втрат, 800403,31 грн. - 3% річних, суди виходили з установленого факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за отриманий природний газ. Відмовляючи у стягненні з відповідача 3870,92 грн. - 3% річних і 31249,77 грн. інфляційних втрат суди виходили з помилковості здійсненого позивачем розрахунку. Суди також відмовили у розстрочці виконання судового рішення через відсутність підстав для такого. Втім, в цій частині судові акти у справі скаржником не оскаржені. Зменшуючи розмір штрафних санкцій на 50%, господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Проте, скаржник не погоджується та вважає таке зменшення штрафних санкцій неправомірним. Відтак, рішення і постанова у справі переглядаються в оскарженій частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з тим, згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 №7-рп/2013. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, зменшуючи на 50% розмір заявлених позивачем до стягнення штрафу і пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність; важкий фінансовий стан боржника. Суди врахували збитковість діяльності підприємства відповідача, внаслідок чого він не мав змоги своєчасно сплачувати кошти за отриманий газ; ступінь виконання боржником зобов`язань за договором (повне погашення заборгованості відповідачем за спірним договором); співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення. Господарські суди також взяли до уваги те, що відповідач є теплогенеруючим підприємством, забезпечує споживачів різних категорій послугами з газопостачання, і покладення на нього додаткових витрат призведе до повної зупинки його діяльності та негативно вплине на розвиток системи теплопостачання міста та технічний стан мереж. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що застосовані до відповідача санкції є надмірно великими. Разом з цим, господарські суди врахували майнові інтереси позивача, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені господарськими судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для зменшення пені та штрафу. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.16 у справі №904/4692/13 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Гоголь
Судді Т.Добролюбова
Т. Дроботова
Сервисы для юристов