Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №911/973/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 911/973/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовичана постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року господарського суду Київської області від 08.04.2014 рокуу справі господарського суду№ 911/973/14 Київської областіза позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_5до ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"про стягнення 41 449, 41 грн. в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Є.М.: Косянчук В.В. (довіреність від 30.04.2015 року), фізичної особи-підприємця ОСОБА_5: ОСОБА_8 (довіреність від 17.06.2014 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2014 року порушено провадження у справі №911/973/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - позивача) до ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі - відповідача) про стягнення 41 449, 41 грн., з яких 40 000 грн. основного боргу, 982, 56 грн. пені, 240 грн. інфляційних втрат та 226, 85 грн. - 3% річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.04.2014 року за вх. №6259/14 від 07.04.2014 року), справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2014 року (том 1, а.с. 1, 4 - 47, 114 - 116).

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014 року (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 40 000 грн. основного боргу як оплати за договором на проведення оцінки майна відповідача, здійсненої позивачем, 982, 56 грн. пені, 240 грн. інфляційних втрат та 226, 85 грн. - 3% річних, нарахованих на суму простроченого основного зобов'язання, та 1 827 грн. витрат зі сплати судового збору (том 1, а.с. 121 - 124).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 08.04.2014 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року залишено без змін (том 2, а.с. 70 - 74).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року скасовано, апеляційну скаргу ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. від 02.09.2014 року на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року передано на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду з підстав недослідження судом апеляційної інстанції істотних обставин (фактичної наявності звіту про оцінку майна відповідача як продукту спірного підрядного договору), що мають значення для правильного вирішення спору, який виник між сторонами Договору на проведення оцінки майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в процедурі санації від 21.10.2013 року, та передчасності його висновків про залишення без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача про оплату за таким договором (том 2, а.с. 118 - 122).

За результатами нового апеляційного розгляду справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Доманської М.Л., суддів: Копитової О.С., Сотнікова С.В.) апеляційну скаргу ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у даній справі - без змін (том 2, а.с. 165 - 169).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.04.2015 року та рішення суду першої інстанції від 08.04.2014 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 509, 526, 613, 626, 627, 629, 837, 853, 854, 857, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 9, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 1, 51, 59, 61 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, статей 47, 32 - 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник зазначив про відсутність в матеріалах справи звіту про оцінку майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що підтверджує факт виконання позивачем, як суб'єктом оціночної діяльності, оцінки майна за завданням відповідача, та необґрунтованість у зв'язку із цим позовних вимог про стягнення з відповідача вартості виконаних позивачем робіт (з оцінки майна відповідача-боржника в процедурі санації) та штрафних санкцій (пені), інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму простроченого основного грошового зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 15.04.2015 року та рішення суду першої інстанції від 08.04.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтями 626, 627, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 1 статті 10 та частинами 4, 5 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що оцінка майна проводиться, зокрема, на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, істотними умовами якого є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції, чинній на момент складення звіту про оцінку майна відповідача-боржника від 10.11.2013 року), звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Отже, договір на проведення оцінки майна за своєю правовою природою є різновидом договору підряду, предметом якого є результат праці підрядника (оцінювача), що набуває матеріалізованої форми у вигляді звіту про оцінку майна.

Пунктами 59, 61 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, яким здійснюється методичне регулювання оцінки майна, передбачено, що звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в оцінювача, а інші видаються замовнику після реєстрації в книзі обліку виданих документів. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в архіві суб'єкта оціночної діяльності не менше ніж п'ять років, якщо інше не встановлено договором на проведення оцінки майна.

Відтак, суб'єкт оціночної діяльності та замовник оцінки при укладенні договору на проведення оцінки майна вправі визначити інший порядок зберігання результатів оцінки, а також інформації, використаної під час її виконання, ніж передбачений нормативно-правовими актами з оцінки майна, що узгоджуватиметься із принципом свободи цивільно-правового договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, в тому числі обов'язок виконавця виготовити звіт про оцінку майна лише в одному примірнику з подальшим його переданням замовникові, а всі документи, пов'язані з проведенням оцінки, а також електронну версію звіту про оцінку знищити і не зберігати в архіві оцінювача впродовж строку, визначеного законодавством про оцінку майна.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.10.2013 року між ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Жмайла О.В. (замовник, відповідач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець, позивач у справі) укладено Договір на проведення оцінки майна (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання із проведення робіт з незалежної оцінки майна замовника-боржника в процедурі санації за переліком згідно Додатку до Договору (далі - об'єкт оцінки) з метою визначення його ринкової вартості; роботи, що є предметом Договору, виконавець зобов'язався виконати впродовж 20 робочих днів з моменту одержання вихідних даних про об'єкт оцінки; вартість робіт за Договором становить 40 000 грн. без ПДВ, оплата за виконану роботу підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця впродовж 60 робочих днів з моменту підписання Договору (пункти 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. Договору) (том 1, а.с. 15 - 43).

Суди встановили, що відповідно до пунктів 3.1., 4.1. Договору, виконавець зобов'язаний виконати роботи, визначені пунктом 1.1. Договору якісно та у строк, передбачений пунктом 1.2. Договору; об'єктивно, неупереджено дослідити та скласти Звіт про незалежну оцінку та висновки про вартість об'єкта оцінки (далі - Звіт), що відповідатиме нормам чинного законодавства України; передати Звіт замовнику за актом приймання-передачі; підписати Акт приймання-передачі Звіту при умові виконання замовником своїх обов'язків; замовник, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно надавати виконавцю інформацію, яка необхідна для виконання цього Договору, та своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.11.2013 року сторони спору підписали Акт приймання-передачі Звіту про незалежну оцінку, за змістом якого виконавець передав, а замовник прийняв Звіт з незалежної експертної оцінки рухомого та нерухомого майна ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" від 10.11.2013 року (том 1, а.с. 44).