Постанова ВГСУ від 09.04.2015 року у справі №922/4932/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 922/4932/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК - Україна" від позивача: не з'явились від відповідача 1: не з'явились; 2.Маноха В.А.на рішенняГосподарського суду Харківської області від 01.12.2014 року та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі№ 922/4932/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтогаз - Схід"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафторесурс"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК - Україна"простягнення 1 271 018, 49 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтогаз - Схід" (далі позивач) звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК - Україна" (далі відповідач 2) - 1 182 342, 78 грн. та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Укрнафторесурс" (далі відповідач 1) та відповідача 2 солідарно 88 675, 71 грн.

21.11.2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про збільшення позовних вимог, згідно до якої він просив суд розірвати договір про відступлення права вимоги від 29.03.2012 року, який укладено між ним та відповідачем 2 (далі Договір).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач 2 повинен був передати позивачу Генеральний договір № 33 поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року, додаткову угоду № 77 від 10.01.2012 року до нього, а також всі інші документи, що засвідчують факт виконання ним своїх зобов'язань за вказаним договором, та відповідно існування обов'язку боржника в строк до 26.08.2012 року. Відповідач 2 передав тільки копії документів, що засвідчують його права. Позивач вважає, що відсутність оригіналів документів фактично позбавляє його можливості реалізувати отримане за договором право - довести наявність грошових вимог до боржника.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача 2 залишено без задоволення.

Суди прийшли до висновку, що відповідачем 2 істотно порушені умови Договору, відповідно до ст. 1212 ЦК України з відповідача 2 підлягає стягненню 1 182 342, 78 грн., у відповідності до п.4.2 Договору, а також договору поруки, який укладено між позивачем та відповідачем 2, з відповідачів підлягає стягненню солідарно 88 675, 71 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач 2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі відповідач 2 зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

В касаційній скарзі відповідач 2 також завертає увагу на те, що після початку розгляду справи по суті 21.11.2014 року позивач, через канцелярію подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив розірвати Договір, що є порушенням ст. 22 ГПК України.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою від 03.11.2014 року порушено провадження у даній справі, а справа призначена до розгляду на 17.11.2014 року.

До матеріалів справи (а.с. 77-78) залучено протокол судового засідання від 17.11.2014 року. У вказаному протоколі зазначено про те, що в судове засідання з'явився представник позивача та відповідача 2; Суддя роз'яснив учасникам судового процесу їх права, відповідно до ст. 20 ГПК України, а також їх процесуальні права та обов'язки передбачені ст. ст. 22, 78, 91 ГПК України та з'ясував у учасників судового процесу про наявність заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті. Представник відповідача 2 надала суду відзив на позовну заяву, та просила суд відкласти розгляд справи для з'ясування питання стосовно різних редакцій Генерального договору № 33 поставки нафтопродуктів від 08.12.2010 року.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів судом оголошено перерву до 01.12.2014 року.

З протоколу судового засідання вбачається, що розгляд справи по суті 17.11.2014 року не було розпочато, в зв'язку з клопотанням представника відповідача 2.

21.11.2013 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог (про яку зазначено вище).

В зв'язку з викладеним немає підстав вважати, що судом було порушено ст. 22 ГПК України.

08.12.2010 року між відповідачем 2 та ПП "Александрія 2007" було укладено Генеральний договір № 33 поставки нафтопродуктів (відповідач 2 продавець, ПП "Александрія 2007" - покупець) ) (а.с.29-33, 34-38).

29.03.2012 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір -а.с.13-14, (згідно до якого позивач - новий кредитор, відповідач 2 - первісний кредитор), предметом якого була передача від первісного кредитора, новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредитору (відповідач 2) за Генеральним договором № 33 від 08.12.2010 року та додаткової угоди № 77 до Генерального договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що позивач (новий кредитор) сплачує відповідачу 2 (первісний кредитор) винагороду у розмірі 1 182 342, 78 грн. (згідно з відступленням права вимоги).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що відповідач 2 зобов'язується за актом передачі - приймання передати позивачу всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором протягом 150 календарних днів, з дня укладання Договору (тобто до 26. 08.2012 року)

Відповідно до п. 4.1 Договору за прострочення в передачі позивачу всіх документів, які засвідчують права, що передаються та інформації яка є важливою для їх здійснення, за основним договором, відповідач 2 сплачує штраф у розмірі 0,1% від розміру отриманої ним суми від позивача винагороди за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

До матеріалів справи залучені копії платіжних доручень на загальну суму 1 182 342, 78 грн. (а.с.17-22), в призначенні платежу яких зазначено, що це плата, згідно до Договору. Перерахування коштів відповідачу 2 здійснено в період з 09 по 11 квітня 2012 року.

14.09.2012 року між позивачем та відповідачем 2 укладено додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 15), згідно до якої підпункт 2.1. викладено в наступній редакції: "згідно з відступленням права вимоги за цим договором позивач сплачує відповідачу 2 винагороду в розмірі 1 982 342, 78 грн."