ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2015 року Справа № 922/4788/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.02.15у справі№922/4788/14господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"простягнення коштівза участю представників від:позивачаСмакота Н.І. (дов. від 18.04.14)відповідачаДряхлов Є.О. (дов. від 01.01.15)
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" 9149,44 грн. пені за невчасне виконання грошових зобов'язань, 2111,41 грн. - 3% річних, суму, 3669,83 грн. - суми, на яку збільшився борг, внаслідок інфляційних процесів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Аюпової Р.М., суддів: Бринцева О.В., Шатернікова М.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Сіверіна В.І., суддів: Терещенко О.І.,
Камишевої Л.М.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" пеню у розмірі 914,94 грн., три відсотки річних в розмірі 2111,41 грн., суму, на яку збільшився борг, внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 3669,83 грн., в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовими актами частині відмови у стягненні пені в сумі
8234,50 грн., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України). В решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних та пені не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, постанову просить залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.12.12 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (покупець) був укладений договір № ЛН2013-ПР купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ. На виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило покупцю імпортований природний газ у кількості 29512,137 тис. куб. м. на загальну суму 135356819,88 грн.
Покупець оплатив отриманий товар, але з порушенням встановлених договором строків розрахунку, що і стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" 14930,68 грн., з яких: 9149,44 грн. пені, 2111,41 грн. - 3% річних, 3669,83 грн. інфляційних втрат.
Судами вищевказані фінансові нарахування визнані обґрунтованими, 3% та інфляційні стягнуті повністю, а пеня, хоч і визнана правомірно нарахованою, але її зменшено на 90% та стягнуто лише 914,94 грн. Судові акти оскаржуються лише в частині зменшення пені (та відповідно, відмови у стягненні 8234,50 грн. пені), в решті судові акти не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.
Зменшуючи пеню, належну до стягнення, суди виходили з того, що відповідно до акту про пожежу, 03.08.14 на території відповідача, через влучення артилерійського снаряду сталося займання резервуару з нафтопродуктами, в зв'язку з чим, підприємству відповідача нанесені збитки через займання в розмірі 57928462,90 грн. втрачених нафтопродуктів та 53087811,96 грн. пошкодженого обладнання та трубопроводів. Також, відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення пені на 90%, надано звіт про оцінку збитків, завданих ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" під час проведення антитерористичної операції, зроблений ТОВ "Незалежна експертна компанія". Крім того, суди взяли до уваги факт повного розрахунку відповідача за товар до подання позову до суду та незначний розмір штрафних санкцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами правомірно враховано незначний розмір неустойки (предметом оскарження є сума 8234,50 грн.), факт повної оплати товару відповідачем самостійно до моменту подання позову, факт пожежі на підприємстві відповідача, дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.15 у справі №922/4788/14 залишити без змін.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Д.С. Кривда
Сервисы для юристов