ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2015 року Справа № 911/4679/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.,
суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Рубанчука С.Д. дов.№5 від 05.01.2015, Миколаєнка Є.В. дов.№6
від 02.03.2015
відповідача: Завальнюка В.В. до.№406 від 20.11.2014
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Сімекс зооветсервіс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015
у справі №911/4679/14 Господарського суду Київської області
за позовом Приватного підприємства "Сімекс зооветсервіс"
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук"
про стягнення 35 727,60 грн,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Сімекс зооветсервіс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Шевченківське" інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук" про стягнення 35 727,60 грн. основного боргу, 3429,85 грн. - 3 % річних та 7860,07 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2015 (суддя Лутак Т.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Мальченко О.А.), у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позивачем строків позовної давності, про що відповідачем подана відповідна заява.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне підприємство "Сімекс зооветсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 261 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної заявник вказує на те, що відповідач вчинив дії, що переривають перебіг строку позовної давності, а саме: визнав борг, про що свідчить акт звірки розрахунків, підписаний обома сторонами.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що на підтвердження відпуску відповідачеві товару позивачем подані накладні за 2011 рік, в тому числі накладні: №133 від 23 квітня 2011 року, №164 від 23 травня 2011 року, №186 від 24 травня 2011 року, №373 від 12 жовтня 2011 року та №375 від 12 жовтня 2011 року.
Належним доказом поставки товару судами визнано лише накладну №164 від 23 травня 2011 року. Щодо решти перерахованих накладних, то господарські суди відхили їх як належні докази через відсутність повноважень у особи, яка їх підписала, на отримання товару за цими накладними.
Таким чином господарськими судами встановлено, що на підставі накладної №164 від 23 травня 2011 року на суму 3238,80 грн. між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу (договір купівлі-продажу укладений у спрощений спосіб, ст. 639 ЦК України, ст. 181 ГК України). Вказану суму відповідачем не оплачено, а право пред'явити вимогу за вказаною накладною виникло у позивача 25.05.2011.
Однак з претензією про сплату заборгованості позивач звернувся до відповідача лише у вересні 2014 року. Відповіді на вказану претензію не отримано.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач має перед позивачем заборгованість з оплати за товар за накладною №164 від 23 травня 2011 року, проте позов у даній справі подано 01.11.2014, тоді як позовна давність сплинула ще у травні 2014 року, про застосування наслідків спливу позовної давності було заявлено відповідачем у справі, а відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у позові.
Сервисы для юристов