Постанова ВГСУ від 09.04.2014 року у справі №5015/5594/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 5015/5594/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Термоприлад " ім. В. Лаха"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід18.09.2013р.у справі№5015/5594/11Господарського судуЛьвівської областіза позовомПрокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі: 1. Львівської міської ради 2. Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"доЗакритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Термоприлад " ім. В. Лаха"простягнення суми

за участю

- відповідача:Тацишин І.Б. (довіреність від 31.03.14р.)- прокурора:Козакова І.М. (посвідчення № 018008), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради (далі - позивач-1) та Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - позивач-2), прокурор Стихівського району міста Львова просив стягнути з Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Термоприлад" ім. В. Лаха" (далі - відповідач) 198818,76 грн., з яких 154239,23 грн. - основний борг, 11892,60 грн. - 3 % річних, 32686,93 грн. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив теплову енергію, що була поставлена йому на підставі договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем-2 за період з 02.09.2008р. по 01.07.2009р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Козак І.Б., судді Долінська О.З., Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Матущак О.І.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Позивач-2 у відзиві на дану касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, вказуючи, що вони є законними і обґрунтованими.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2002р. між позивачем-2 та відповідачем укладено договір №5033/Р про постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Розмір оплати поставленої позивачем теплоенергії визначався у рахунках відповідно до тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради №138 від 15.02.2005р. "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання", від 20.10.2006р. №1189 "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води", від 02.09.2008р. №930 "Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання", прийнятих за зверненням Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (позивача-2) та Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", з наступними змінами та доповненнями за рішеннями Львівської міської ради від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433.

Вказаними рішеннями встановлено тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення із підігріву води, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на підігрів води у зимовий та літній періоди. Приміткою до додатку 1 рішення від 02.09.2008р. №930 встановлено, що тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на момент нарахування оплати дані рішення були чинними, не скасованими у встановленому порядку.

Судами також встановлено, що при розгляді справи №5015/7009/11 за позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Термоприлад" ім. В. Лаха" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про визнання незаконними нарахування за двоставковим тарифом оплати за спожиту теплову енергію, зобов'язання провести розрахунок вартості спожитої теплової енергії по договору, господарськими судами встановлено, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" у правовідносинах з ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Термоприлад" визначало належний розмір оплати за послуги теплопостачання за період з 15.11.2008р. по 01.07.2009р. керуючись обов'язковими для нього рішеннями органів місцевого самоврядування щодо тарифів, складових цих тарифів та суб'єктів застосування двоставкових тарифів, що є чинними та не оспорювались у встановленому порядку, посилання на будь-які інші тарифи, встановлені уповноваженими органами та належні до застосування у спірних правовідносинах, матеріали справи не містили. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2012р. у справі №5015/7009/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012р., в позові було відмовлено.

Зі встановлених судами обставин вбачається, що відповідач не заперечував щодо об'єму спожитої ним теплової енергії за період з 02.09.2008р. по 01.07.2009р., про стягнення вартості якої подано позов, але вважає неправомірним застосування при розрахунку плати за спожиті послуги двоставкового тарифу на постачання теплової енергії.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що позивач-2 при розрахунку вартості поставлених послуг відповідно до вимог законодавства керувався рішеннями органу місцевого самоврядування, який є уповноваженим на визначення тарифів на теплову енергію, а відповідач не спростував законності дій позивача-2 як і того, що його заборгованість є меншою, ніж заявлено в позові.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно статті 30 цього Закону державне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги базується, зокрема, на принципі нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" в редакції чинній на період затвердження спірних тарифів було визначено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у відповідній редакції до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відтак, вартість послуг на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не визначається домовленістю сторін, тарифи на вказані послуги затверджуються органами місцевого самоврядування, рішення яких є відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковими для виконання.

Судами встановлено, що позивач-2, розраховуючи заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію, керувався чинними на той момент рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради про встановлення тарифів на теплову енергію, на підставі яких здійснюються розрахунки між сторонами відповідно до п.1.1. та п.6.1. Договору.

Посилання відповідача на те, що Договір був укладений в 2002 році, а тарифи затверджені в 2006 році не спростовують законності нарахування позивачем-2 заборгованості за вказаними тарифами, оскільки періодом, за яким розраховано борг відповідача є з 02.09.2008р. по 01.07.2009р.