Постанова ВГСУ від 09.03.2017 року у справі №910/9239/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 910/9239/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.11.2016у справі№ 910/9239/15Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання договору укладенимза участю представників:

позивача: Палькевич Н.С., дов. від 30.12.2016;

відповідача: Пронюк В.Я., дов. від 15.07.2014;

в засіданні суду 22.02.2017 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 09.03.2017

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/9239/15 (суддя - Бондарчук В.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О., судді - Ткаченко Б.О., Коршун Н.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/9239/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" є суб'єктом господарювання, основними видами діяльності якого є постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, які проводяться згідно статуту товариства та норм чинного законодавства на підставі виданих ліцензій - Ліцензія серія АЕ №295554 від 27.03.2015 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, Ліцензії серія АЕ №295555 від 27.03.2015 на постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

На замовлення та за кошти ПАТ "НАК "Нафтогаз України" збудований підвідний газопровід від ГРС ВАТ "Укрнафта" до с.Олександрівка Великописарівського району Сумської області, який входить до складу Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ).

Позивач листом від 11.12.2013 № 30/1772 звернувся до відповідача та зазначив, що станом на 01.11.2013 між ними відсутні дозволені законом договірні відносини, що врегульовують використання газорозподільних мереж, власником яких є відповідач, в зв'язку з чим, просить останнього підписати договір на експлуатацію складових ЄГТСУ та один примірник повернути позивачу.

Листом від 29.05.2014 № 04/315 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням підписати договір на експлуатацію складових ЄГТСУ та один примірник договору повернути. Відповідач, надавши відповідь на лист, повідомив, що компанія не має підстав приводити договірні відносини у відповідність до постанов НКРЕ від 07.03.2013 №226, № 227, № 228 (лист від 11.06.2014 № 10-2479/1.9-14).

25.06.2014 позивач листом № 04/867 та листом від 30.09.2014 № 30/519 повідомив відповідача, що з 01.01.2013 вступив в дію Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", згідно якого експлуатація газорозподільних мереж, які є складовими ЄГТСУ, здійснюються виключно газорозподільними підприємствами, а тому просив відповідача оформити направлений раніше договір експлуатації складових ЄГТСУ та додаткові угоди до договорів оренди, підписати, скріпити печатками та по одному примірнику кожного договору, додаткової угоди повернути на адресу позивача.

Відповідач листом від 03.10.2014 № 10-6506/1.10-14 повідомив позивача, що немає підстав змінювати договірні відносини щодо оренди газопроводів та споруд до них від 01.09.2004 № 14/1166/04 та від 01.09.2004 № 14/1166/04-1, тому повертає договір експлуатації складових ЄГТСУ з додатками.

В подальшому, позивач направив відповідачу по два оригінальних примірника шести договорів на експлуатацію складових ЄГТСУ з додатками для вивчення, підписання, скріплення печаткою та повернення по одному примірнику позивачу (лист від 18.02.2015 №30/242), однак відповідач відповіді не надав, про результати розгляду проектів договору не повідомив.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що 01.01.2013 набули чинності зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Оскільки відповідач є власником складових ЄГТСУ та, при цьому, не є газотранспортним або газорозподільним підприємством він, як стверджує позивач, за положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", має укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію складових газотранспортної системи.

Зазначений договір укладається відповідно до Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання енергетики України від 07.03.2013 № 228 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просить визнати укладеним на умовах, наведених ПАТ "Сумигаз", договір на експлуатацію складових ЄГТСУ між ПАТ "Сумигаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ГК України, Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог пославшись, при цьому на те, що відповідач, в силу ст. 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зобов'язаний укласти з газотранспортним та газорозподільним підприємством договір про експлуатацію складових газотранспортної системи. При цьому, суд змінив п. 6.1 договору, який є предметом позовних вимог, зазначивши, що спірний договір набирає чинності з дня набрання даним судовим рішенням законної сили та діє до 31.12.2016.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ЦК України, ГК України, Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 №12, Типового договору, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.03.2013 №228, визначився про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки укладання договору на експлуатацію складових ЄГТСУ у відповідності до Типового договору, не є єдиною виключною обов'язковою умовою регулювання відносин між сторонами, пов'язаних з використанням газорозподільними об'єктами, а зазначений газопровід фактично знаходиться у користуванні позивача.

Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" від 22.06.2012, який набрав чинності 01.01.2013, було доповнено Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" статтею 71, положеннями якої, передбачено, що власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами (частини 4 та5).

Частиною 3 ст. 184 ГК України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.