ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2017 року Справа № 904/9/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
позивача - Мандика В.А.,
відповідача - Соболєвої М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017
та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект"
про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016
у справі № 904/9/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект"
про стягнення 247 891,67 швейцарських франків
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016 скасовано та прийнято нове. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором № 115-1013/В-06 від 30.08.2006 по кредиту та процентам в розмірі 247 899,96 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 становить 3 656 203,06 грн., пеню в розмірі 183 067,87 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016 скасовано в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 607,97 швейцарських франків заборгованості по процентам, 176 891,06 грн. пені за прострочення сплати по кредиту та 8 662,86 грн. пені за прострочення сплати процентів, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 залишено без змін. Поновлено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 в частині, залишеній без змін.
26.10.2016 господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ.
16.11.2016 від відповідача до господарського суду першої інстанції надійшла заява про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016, в якій відповідач просив суд розстрочити виконання постанови на 7 років згідно з графіком погашення суми боргу 3 733 375,54 грн., починаючи з грудня 2016 року по жовтень 2023 року - в сумі 44 445,00 грн. щомісячно, у листопаді 2023 року - в сумі 44 440,54 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (колегія суддів у складі: суддя Подобєд І.М. - головуючий, судді Орєшкіна Е.В., Чимбар Л.О.), частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" та розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 строком на 24 місяці починаючи з грудня 2016 року по листопад 2018 року включно зі сплатою заборгованості 3 733 375,54 грн. рівними частками кожного місяця розстрочки по 155 557,31 грн., а в останньому місяці розстрочки (у листопаді 2018 року) - 155 557,41 грн. до 30-го числа кожного місяця розстрочки. В решті вимог відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що надані відповідачем докази свідчать про можливість виконання судового рішення боржником за умови надання розстрочки його виконання.
У касаційній скарзі ПАТ "Укрсиббанк" просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суд від 10.01.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення. На думку скаржника, господарськими судами порушено вимоги ст.ст. 43, 121 ГПК України, ст.ст. 11, 533 ЦК України. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вартості заставного майна боржника більш ніж достатньо для погашення заборгованості за спірним рішенням, а у сукупності з наявністю іншого майна немає підстав вважати, що виконання рішення буде утруднене. На його думку, в даному випадку має місце виключно небажання боржника ні добровільно, ні примусово виконувати свій обов'язок в натурі. Крім того позивач вважає, що при вирішенні заяви господарськими судом неправомірно визначено розмір заборгованості в сумі 3 733 375,54 грн., в той час як з боржника стягнуто 247 899,96 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 становить 3 656 203,06 грн. та судові витрати по сплаті судового збору. Вказує, що предметом розстрочення є сума заборгованості у валюті зобов'язання - швейцарських франках. Отже, на думку скаржника, господарські суди фактично змінили спірні правовідносини. Крім того, погашення гривневого еквіваленту заборгованості у валюті зобов'язання, який розраховано станом на 01.12.2014 не може вважатись повним фактичним виконанням рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті, оскільки це суперечить положенням ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення встановили, що боржник звертаючись з відповідною заявою обґрунтовував її тим, що станом на дату подання цієї заяви своєчасне виконання рішення суду з боку відповідача вкрай ускладнене, оскільки надзвичайно нестабільний стан, що склався на території України, сильно вплинув на фінансове становище відповідача. Боржник послався на те, що в такому скрутному становищі, робить все можливе для того, щоб зберегти робочі місця, забезпечити своєчасну оплату праці, сплачувати податки та збори, зберегти складські приміщення, які побудовані з 1996 по 2000 рік і передані у 2006 році в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк". Зазначає, що ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" з 1994 року веде господарську діяльність з продажу запасних частин до автотракторної техніки виробництва країн СНД, валютної виручки підприємство не отримує. Також, боржник зазначив, що в 2006 році підприємство мало 36 філій (зараз лише чотири) по всій Україні і належним чином виконувало свої зобов'язання перед банком, незважаючи на світову фінансову кризу та девальвацію гривні. За цей час курс швейцарських франків збільшився з 4,0 в 2006 році до 15,54 - у 2014. Водночас боржник стверджував, що в умовах війни, коли події знаходяться поза контролем ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та мають кваліфікацію форс-мажорних обставин, не має змоги виконати свої зобов'язання у зв'язку з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає.
Сервисы для юристов