ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2017 року Справа № 903/604/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
за участю представників сторін: позивача - Безпалюка О.Л. дов. № 14-95 від 18 квітня 2014 року, відповідача - Волощука П.Ю. дов. № Др-8-1216 від 28 грудня 2016 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2016 року у справі Господарського суду Волинської області за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Волиньгаз збут" про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Волиньгаз збут" (далі - відповідач) з позовом про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 3878 гривень 58 коп. та три відсотки річних у розмірі 1991 гривня 30 коп., всього 5869 гривень 88 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасного проведення розрахунків за поставлений газ.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 19 жовтня 2016 року у позові ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 19 жовтня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "НафтогазУкраїни" просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 19 жовтня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2016 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 625, 692, 694, 655, 664 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 4-2, 4-3, 4-7, ч. 3 ст. 35, 43, 82, 84, 90 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначає, що метою підписання актів приймання-передачі природного газу, крім відображення в бухгалтерському обліку, є підтвердження юридичного факту приймання-передачі товару і уникнення в подальшому ухилення боржника від оплати отриманого товару, при цьому юридичне значення має саме факт приймання-передачі природного газу, а не його документальне оформлення.
Вважає, що несвоєчасне оформлення (направлення, отримання) актів приймання-передачі природного газу не є простроченням кредитора в розумінні ст. ст. 212, 613 Цивільного кодексу України, та не є відкладальною умовою для відповідача в частині виконання обов'язку щодо оплати до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу за договором.
Вказує, що дата надання (отримання, оформлення, підписання, направлення тощо) актів не пов'язана з датою виникнення зобов'язання, якщо такий обов'язок прямо не передбачено угодою сторін.
Стверджує, що обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з юридичного факту здійснення приймання-передачі природного газу у відповідному місяці, який посвідчується (оформлюється, підтверджується) відповідним актом, а не з факту повернення (направлення, отримання тощо) підписаного акту.
Вважає, що судами попередніх інстанцій не встановлено у повній мірі всіх обставин справи у взаємозв'язку зі ст. ст. 212, 613, 692, 655, 664 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 червня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 15-706-Б, згідно п. п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 1 липня по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 2500 тис. куб. м. (два мільйони п'ятсот тисяч метрів кубічних), у тому числі по місяцях кварталів: липень - 46,00 тис. куб. м., серпень - 35,00 тис. куб. м., вересень - 67,00 тис. куб. м., (3 кв. - 148 тис. куб. м.); жовтень - 256,00 тис. куб. м., листопад - 966,00 тис. куб. м., грудень - 1130,00 тис. куб. м. (4 кв. - 2352,00 тис. куб. м.).
Ціна газу, передбачена в п. 5.2 договору, а саме, ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення договору становить 6600 гривень 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того, податок на додану вартість за ставкою 20 %. До сплати ціна за 1000 куб.м. газу - 6600 гривень 00 коп., крім того ПДВ - 20 % - 1320 гривень 00 коп., усього з ПДВ - 7920 гривень 00 коп.
Додатковими угодами №1 від 28 жовтня 2015 року, № 2 від 2 листопада 2015 року, №3 від 25 листопада 2015 року змінювалися умови договору від 23 червня 2015 року № 15 - 706-Б, зокрема, щодо ціни газу та обов'язковості посилання на призначення платежу та розрахунковий період при перерахуванні коштів.
Судами встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Волиньгаз збут" за період з липня по жовтень 2015 року передало відповідачу природний газ на суму 2064522 гривень 24 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за липень - жовтень 2015 року.
Відповідач сплатив основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 2064522 гривень 24 коп., що підтверджується довідками про операції та сальдо.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача суми втрат коштів від інфляції у розмірі 3878 гривень 58 коп. та три відсотки річних у розмірі 1991 гривня 30 коп., всього 5869 гривень 88 коп., ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що платежі відповідачем здійснювались після 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, що свідчить про порушення останнім строку виконання зобов'язання.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не виконано свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у зв'язку з чим у останнього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, який не було повернуто відповідачу, а отже, відсутні підстави вважати, що момент остаточного розрахунку за договором настав.
Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та такими, що прийняті за неповного встановлення та надання належної правової оцінки усім істотним обставинам справи у сукупності з огляду на наступне.
Сервисы для юристов