ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2016 року Справа № 910/23828/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц"на ухвалу від Київського апеляційного господарського суду 08.12.2015у справі Господарського суду № 910/23828/14 міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївнидо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп"простягнення заборгованості
у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Лихно Я.Ю.;- відповідачів 1. Шеретова О.В.; 2. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/23828/14 (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючий суддя, судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.) заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" у розмірі 26 253 012,16 грн., та знаходяться на будь-якому рахунку, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц". З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп" у розмірі 26 253 012,16 грн., та знаходяться на будь-якому рахунку, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп".
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/23828/14, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
До початку судового засідання від ОСОБА_8 надійшло клопотання (телефонограма) з проханням відкласти розгляд справи, яке було відхилено судом касаційної інстанції, оскільки ОСОБА_8 не є учасником даного судового процесу.
Крім того, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" надійшло клопотання про поворот виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/23828/14.
Розглянувши дане клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки по-перше, поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням, в той час як відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову на користь стягувача із Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" нічого не стягувалося, а лише вжито заходи, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог; по-друге, на момент подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" клопотання ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/23828/14 не скасована.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп" про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.2013, зокрема, 12 000 000, 00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 2 501 851,98 грн. заборгованості по сплаті процентів, 5 091 296,12 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 6 294 864,06 грн. інфляційних втрат та 365 000, 00 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог - т. 1 а. с. 180-185).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/23828/14 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" 12 000 000, 00 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 2 501 851,98 грн. заборгованості по сплаті процентів, 5 091 296,12 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 6 294 864,06 грн. інфляційних втрат та 365 000, 00 грн. 3% річних.
06.10.2015 та повторно 24.11.2015 під час здійснення апеляційного провадження до апеляційного господарського суду позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України подано дві заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 05.10.2015 (вх. 09-10/6428/15) та від 24.11.2015 (вх. 09-10/7829/15), в яких позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам, у межах ціни позову.
Заява позивача мотивована тим, що у відповідача-1, як боржника за кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.2013, існує значна непогашена заборгованість, грошові зобов'язання з погашення такої заборгованості не виконуються ні відповідачем-1, як боржником, ні відповідачем-2, як поручителем, протягом тривалого часу, починаючи з моменту укладення кредитного договору, а відповідачі постійно ухиляються від виконання своїх грошових зобов'язань, вчиняють дії по затягуванню судового процесу, про що свідчить порушення відповідачем-1 питання про призначення у даній справі проведення судово-бухгалтерської експертизи, та ініціювання ним судової справи щодо припинення правовідносин з банком за кредитним договором. Крім того, позивач вказав на те, що стосовно банку позивача розпочата ліквідаційна процедура, на рахунках банку відсутні грошові кошти, а виплати вкладникам банку здійснюються за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк", тобто з Державного бюджету України, що негативним чином впливає і на так вкрай складну фінансову ситуацію в державі. Вжиття відповідачами заходів, спрямованих на затягування процедури стягнення з них заборгованості за кредитним договором та вчинення ними дій, направлених на уникнення від виконання своїх договірних зобов'язань та відповідальності, на думку позивача, свідчить про те, що відповідачі можуть вжити заходи по відчуженню належного їм на праві власності майна або вчинять дії, внаслідок яких на їх рахунках будуть відсутні грошові кошті, що ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (така правова позиція викладена у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача (п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Врахувавши, що спір у даній справі виник у зв'язку із ухиленням відповідачів від виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.2013 та договором поруки № 176П-13Ю/2 від 04.07.2013; з огляду на те, що у відповідачів наявна значна заборгованість як по кредиту так і по відсоткам за користування ним; та беручи до уваги те, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення, судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду відповідає нормам процесуального права, ґрунтується на матеріалах справи, а тому підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Сервисы для юристов