Постанова ВГСУ від 09.02.2016 року у справі №915/2176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 915/2176/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.11.2015у справі№ 915/2176/14 Господарського суду Миколаївської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"провизнання договору оренди укладеним в редакції позивача,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_5 дов. № 422від 07.02.16; ОСОБА_6 дов. 426 від 07.02.16;

від відповідача: ОСОБА_7 дов. № 04/1184 від 26.12.15;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2015 у справі № 915/2176/14 (суддя Мавродієва М.В.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вирішено вважати договір оренди об'єктів системи газопостачання укладеним на умовах поданого ФОП ОСОБА_4 проекту цього договору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 915/2176/14 (головуючий суддя - Аленін О.Ю., судді - Воронюк О.Л., Жеков В.І.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2015 скасовано. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 915/2176/14 скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2015 у цій справі залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 9, 395 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 283 Господарського кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 7, ст. 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", пп. 2.1.1 п. 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ст.ст. 4, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.

08.02.2016 до Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу в якому ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" просило відмовити ФОП ОСОБА_4 в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 915/2176/14.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2009 у справі № 6/86/09, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 та постановою Верховного суду України від 02.09.2014, визнано за ФОП ОСОБА_4 право приватної власності на газопровід високого, середнього, низького тиску загальною протяжністю 51 852 метрів, змонтовані ШП - 2 одиниці, ШРП - 1 одиниця, ГШРП - 2 одиниці, збудований по договору з Арбузинською селищною радою від 02.08.2006 в смт. Арбузинка Миколаївської області.

08.11.2014 ФОП ОСОБА_4 було направлено супровідним листом № 76 від 07.11.2014 на адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" проект договору оренди майна - об'єкту системи газопостачання, яке призначено для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, а саме газопроводу середнього тиску загальною протяжністю 5 047 м по пров. Котовського, вул. 40 років Перемоги, пров. Красний партизан, пров. Широкий, вул. Гоголя, пров. Крайній, пров. Кузнечний, пров. Безіменний, вул. Чапаєва, вул. Шевченко, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії №1 від 13.07.2007; газопроводу середнього тиску загальною протяжністю 4 683 м та вартістю 371 724,0 грн. по пров. Далекому, пров. Рибному, вул. Леніна, вул. 40 років Жовтня, пров. Вишневому, пров. Комарова, вул. Степовій до пров. Сонячного, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 2 від 13.07.2007; газопроводу середнього тиску загальною протяжністю 3 053 м від пров. Торгового по вул. 40 років Жовтня, вул. Молодіжній, вул. Східній, вул. Будівельній, пров. Новому, пров. Гагаріна, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 3 від 18.02.2008; газопроводу середнього тиску загальною протяжністю 5 910 м по вул. Шевченко, вул. Зарічній, вул. Леніна, вул. Садовій, пров. Матросова, пров. Вишневому, пров. Майському, пров. Комарова, пров. Артилерійському, пров. Короткому, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 4 від 15.02.2008; газопроводу середнього тиску загальною протяжністю 5 792 м по пров. Новокраснівському, вул. 40 років Жовтня, вул. І.Франка, вул. Степовій, вул. Садовій, пров. Дружби, пров. Тихому, вул. Миру, вул. Шевченко, вул. Мостовій, ШП-2 № 6 по вул. І.Франка, ШП-2 № 7 по вул. Мостовій, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 5 від 05.05.2008; газопроводу низького тиску загальною протяжністю - 5 232 м від ШП - 2 № 6 по вул. І.Франка, вул. 40 років Жовтня, вул. Степовій, пров. Кірова, від ШП-2 № 7 по вул. Мостовій, вул. Луговій, вул. Б.Хмельницького, по вул. Леніна, від ШП- 2 № 1 до пров. Торгового, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 6-8 від 05.05.2008; газопроводу середнього тиску загальною протяжністю 11 020 м від вул .Шевченко, по дамбі - вул. Набережній по вул. Пушкіна по пр. Травневому по вул. Бондаренка по пр. Констянтинівському по вул. Живанова - по пр. Виноградному - по вул. Колодязній - по вул. Верхній й ШРП № 3, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії №10 від 10.10.2008; газопроводу високого тиску загальною протяжністю 687 м від пров. Шевченко - до пров. Піщаному до вул. Учительська, ГШРП № 1 та ГШРП № 2, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 11 від 20.10.2008; газопроводу середнього тиску загальною протяжністю 8 519 м від вул. Леніна по пр. Майському, вул. Садовій, від вул. Леніна по пр. Вишневому від вул. Зарічній по пр. Торговому, від вул. Садової по пр. Дружби (дев'ята черга), від вул. Шевченко по пр. Піщаному до ГШРП № 1, від ГШРП № 2 по вул. Учительській, вул. Коцюбинського, вул. Щорса, вул. 50 років Жовтня, вул. Низовій (12 черга), прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 9 від 07.11.2008; газопроводу низького тиску загальною протяжністю 539 м від ШП № 2 вул. Живанова до житлових будинків № 109, № 107, № 105, № 101, прийнятого в експлуатацію актом державної приймальної комісії № 13 від 10.11.2008; газопроводу середнього тиску загальною протяжністю: труба Д63 - 231 м, Д40 - 1 139 м від пр. Новокраснівського по вул. Леніна по пр. Дружби, від пр. Нового по вул. Садовій, від вул. Леніна по пр. Новому до вул. Шевченко, від вул. Степової по пр. Матросова, від вул. Леніна по пр. Комарова, від вул. Шевченко по пр. Комарова, та кранів Д40 - 2шт., зазначених в акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації № 14 від 30.12.2008.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" супровідним листом № 04-01/4357 від 03.12.2015 повернуло ФОП ОСОБА_4 підписаний та скріплений печаткою договір оренди з двома примірниками протоколу розбіжностей від 24.11.2014 та двома примірниками додатків №1 та №2. При цьому, виходячи з тексту протоколу розбіжностей, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" не узгодило жодного пункту запропонованого ФОП ОСОБА_4 договору та запропонувало текст зовсім іншого договору, а саме договору на експлуатацію складових єдиної газотранспортної системи України (між власником та газотранспортним або газорозподільним підприємствами).

Листом № 86 від 11.12.2014 ФОП ОСОБА_4 надіслав на адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" для розгляду та підписання протокол узгодження розбіжностей від 12.12.2014 до протоколу розбіжностей від 24.11.2014 до договору оренди, в якому не узгодив жодної запропонованої ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" зміни до договору оренди, які були викладені у протоколі розбіжностей.

У зв'язку з залишенням листа № 86 від 11.12.2014 без відповіді, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" у якому просив прийняти рішення, яким вважати договір оренди об'єкта системи газопостачання укладеним на умовах поданого ФОП ОСОБА_4 проекту цього договору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично користується газопроводами позивача для здійснення своєї господарської діяльності за відсутності у нього законних підстав для користування майном позивача. Відповідно до вимог чинного законодавства, відповідач, для отримання законних підстав на користування газопроводами позивача, зобов'язаний укласти договір, яким, з урахування приписів ст. 283 Господарського кодексу України, може бути лише договір оренди. Крім того, позивачем дотримано порядок укладення договору, і запропонований ним проект договору оренди містить всі істотні умови, передбачені ст. 284 Господарського кодексу України. При цьому, відповідачем у протоколі розбіжностей фактично не заперечено жодної з умов договору оренди, а підписання запропонованого позивачем проекту договору оренди уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою підприємства свідчить про намір укласти саме договір оренди, а не будь-який інший договір. Обов'язок укласти договір на експлуатацію, передбачений ст. 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у позивача відсутній, оскільки відповідачем не подано належних доказів невиконання або порушення позивачем вимог законодавства щодо надійної та безпечної експлуатації або правил технічної експлуатації систем газопостачання. Укладання між позивачем і відповідачем договору оренди об'єкту системи газопостачання, що перебувають у власності ФОП ОСОБА_4, сприятиме досягненню справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний договір оренди не є договором, обов'язковість укладення якого прямо передбачена законом, і між сторонами не укладалась угода про передачу переддоговірного спору на вирішення суду або попередній договір, що свідчить про відсутність підстав для визнання укладеним спірного договору оренди в примусовому порядку за рішенням суду. Враховуючи, що позивач як власник складових газотранспортної системи, який не забезпечує надійну та безпечну експлуатацію газотранспортної системи зобов'язаний передати належні йому складові у власність, господарське відання, користування, чи укласти з відповідним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Тобто, законодавцем встановлені альтернативні шляхи у випадку невиконання власником складових свого обов'язку щодо забезпечення надійної експлуатації, якими є, але не виключно, передача у користування. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики шляхом затвердження типових договорів, визначила зміст відповідних договорів, від яких сторони не можуть відступати в силу приписів ст. 179 Господарського кодексу України, а можуть лише конкретизувати їх умови. При цьому запропонований позивачем договір оренди не відповідає умовам типового договору на користування чи експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України. Крім того, визнання укладеним спірного договору оренди, обов'язковість укладення якого не передбачена законом, суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін при укладенні договорів.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 04-01/4357 від 03.12.2015 повернув позивачу запропонований ним договір оренди з двома примірниками протоколу розбіжностей в якому не узгодив жодного пункту запропонованого ФОП ОСОБА_4 договору та запропонував текст зовсім іншого договору. При цьому, листом № 86 від 11.12.2014 позивач надіслав відповідачу протокол узгодження розбіжностей в якому не узгодив жодної запропонованої ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" зміни до договору оренди.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом. У разі ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України).

При цьому, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який був чинним на момент розгляду справи у суді першої інстанції) власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Таким чином, законом встановлений обов'язок позивача як власника складових газотранспортної системи, який не забезпечує її надійну та безпечну експлуатацію, оскільки не є спеціалізованим ліцензованим суб'єктом, передати належні йому складові на альтернативній основі у власність, господарське відання (що є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності), користування, чи укласти з відповідним підприємством договір про експлуатацію таких складових.