Постанова ВГСУ від 09.02.2016 року у справі №911/2048/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 911/2048/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Нова лінія"на постановувід 01.12.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/2048/15господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад"доПриватного акціонерного товариства "Нова лінія"простягнення 356 823,65 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Сердюкова Т.М. (довіреність № 169 від 09.12.2015)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Подоляк Ю.В.) від 18.08.2015 у справі № 911/2048/15 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 216 147,99 грн інфляційних втрат, 9 189,10 грн 3% річних, 4 506,74 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Суховий В.Г., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.) від 01.12.2015 рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2048/15 змінено та викладено п.2 резолютивної частини рішення в іншій редакції; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад" 308 427,74 грн інфляційних втрат, 47 783,31 грн - 3% річних, 7 124,22 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад" 7 836,64 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти частково та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.612, 613, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" 356 823,65 грн інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання за період з 08.07.2014 по 24.09.2014 (день перерахування заборгованості).

Судами встановлено таке.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №8104/100812 від 12.08.2010, який укладено між Приватним акціонерним товариством "Нова лінія", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад", як постачальником. За змістом п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, в період дії цього договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, який визначений у замовленні покупця, та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти і оплатити їх на умовах цього договору.

У п.п.5.1., 5.2. договору визначено, що покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточних рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 90 календарних днів з моменту прийому товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні до головного офісу покупця, в термін не більше ніж 3 банківських дні з дня поставки товарів. Якщо постачальник не надасть видаткові та податкові накладні до головного офісу покупця вчасно, про що свідчать відсутність підпису відповідальної особи покупця на зазначених документах, покупець має право затримати розрахунок за товар поставлений постачальником за такими документами (на відповідний час затримки у наданні відповідних документів, на відповідний час затримки у наданні документів. При цьому до покупця не застосовується відповідальність, передбачена п.8.4. даного договору, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та іншим законодавством.

28.12.2012 між сторонами договору підписано додаткову угоду №10 до договору, згідно якої вони погодили змінити умови договору, зокрема, п.12.1. договору викласти у наступній редакції: цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2014 у справі №911/2288/14 встановлено, що у ПрАТ "Нова лінія" перед ТОВ "Торговий дім Запад" наявна заборгованість за Договором з оплати отриманого у період з вересня 2013 по листопад 2013 товару, у вигляді основного боргу у сумі 7 453 378,97 грн, яку стягнуто рішенням суду на користь позивача. Також при розгляді вказаної справи позивачем - ТОВ "Торговий дім Запад" заявлялись вимоги про стягнення з відповідача - ПрАТ "Нова лінія" інфляційних втрат у сумі 677 534,54 грн та трьох процентів річних у сумі 82 003,70 грн за період до 07.07.2014 включно, які задоволено судом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що він намагався належним чином виконати свої грошові зобов'язання у добровільному порядку шляхом здійснення оплати вказаного боргу на рахунок позивача, проте платежі було відхилено з огляду на те, що рахунок позивача закрито, а тому прострочення виконання грошового зобов'язання сталося з вини позивача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд правомірно виходив із такого.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Підставою позову у даній справі є договір №8104/100812 від 12.08.2010, з якого виникло грошове зобов'язання в сумі 7 453 378,97 грн, та саме на суму якого позивач нарахував інфляційні втрати та проценти річних згідно зі ст.625 ЦК України.

Як встановлено судовими рішеннями у справі №911/2288/14, заборгованість відповідача ПрАТ "Нова лінія" за договором № 8104/100812 від 12.08.2010 становить 7 453 378,97 грн (основний борг), три проценти річних та інфляційні втрати стягнуто судом за період до 07.07.2014 включно.

Вказані обставини не потребують доказування в порядку ст.35 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки АБ "Південний" (а.с.101), сплату основного боргу відповідачем здійснено за рішенням суду 24.09.2014.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.