ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2016 року Справа № 910/12890/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників:від прокуратури:Жук І.К., посв. №000566 від 30.07.2012р.;від позивача 1:не з'явився; від позивача 2:Кость О.Г., дов. №14-105 від 18.04.2014р.;від відповідача:Кравчик С.М., дов. №91/2015/11/11-7 від 11.11.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р.у справі господарського суду№910/12890/14 міста Києваза заявоюПублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюза позовомВ.о. прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах держави в особі: 1.Міністерства енергетики та вугільної промисловості; 2.Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 1 552 245,42грн.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2014р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. та Вищого господарського суду України від 25.12.2014р. у справі №910/12890/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 468 388,58грн. - 3% річних та 1 083 856,85грн. - індексу інфляції. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На виконання вищезазначеного судового рішення виданий наказ.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015р. у справі №910/12890/14 задоволено зазначену заяву та визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду міста Києва №910/12890/14 від 26.11.2014р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі 468 388,58грн., індексу інфляції в розмірі 1 083 856,85грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. у справі №910/12890/14 ухвалу господарського суду міста Києва від 12.10.2015р. у справі №910/12890/14 скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. про стягнення 468 388,58грн - 3% річних та 1 083 856,00грн. - інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", з прийнятою постановою апеляційної інстанції інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. у справі №910/12890/14 та залишити без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 12.10.2015р. у справі №910/12890/14.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 1211 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст. 1211 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.
У письмових відзивах на касаційну скаргу прокуратура та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просили оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 09.02.2016р. представник Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підтримав вимоги касаційної скарги, прокурор та представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечували проти її задоволення. Міністерство енергетики та вугільної промисловості уповноваженого представника не направило. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Пунктом 3 ч. 3 розділу 1 Закону України від 14.05.2015р. №423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (який набрав чинності 06.06.2015р.) статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" доповнено частиною 13 такого змісту:
06.06.2015р. набрав чинності Закон України №423-VIII від 14.05.2015р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"". Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Зокрема, статтю 18 вищевказаного законодавчого акту доповнено частиною 13 наступного змісту:
"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.
Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.
У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.
Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.".
Виходячи із системного аналізу ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" предметом його регулювання є заборгованість (а відтак, і штрафні санкції нараховані на неї), що залишилась не погашеною на день набрання чинності цим законом - 06.06.2015р., за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р.; та заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014р., яка була сплачена у період з 06.06.2015р. до 06.09.2015р.
При цьому, відповідно до наведених норм ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним з елементів процедури реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у 2014 році на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, та не розглядається як самостійна підстава для списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій поза вказаною процедурою реструктуризації.
Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідачем не додержана вказана процедура, а списання заборгованості здійснене останнім в одностороннього порядку на підставі власного протоколу засідання комісії №1 від 31.07.2015р.
Крім того, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" не визначено списання 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ці нарахування не є ані штрафними, ані фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.
Про компенсаційний характер нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх постановах, відповідно до яких наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, зокрема, відповідно до ч. 1 статті 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Сервисы для юристов