ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2015 року Справа № 906/596/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. (головуючий суддя Демянчук Ю.Г., судді Крейбух О.Г., Юрчук М.І.)та на ухвалуГосподарського суду Житомирської області від 09.10.2014 р. (суддя Машевська О.П.)у справі№ 906/596/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкова Гора", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Модерн"простягнення 1.087.356,13 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкова Гора"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"про розірвання кредитного договору № 010/110/262 від 19.05.2008 р.,
за участю представників (за первісним позовом):позивачане з'явились,відповідачане з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.07.2014 р. у справі №906/596/14 первісний позов задоволено частково, стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача 81.262,80 доларів США, 28.558,84 грн. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 19.547,09 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 1.100,00 доларів США відмовлено. В частині стягнення 1.000,00 доларів США та в частині стягнення 1.1000,00 грн. провадження у справі припинено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Замкова гора" звернулося до місцевого господарського суду із заявою від 15.07.2014 р. про відстрочку виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.10.2014 р. у справі № 906/596/14, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 р., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкова гора" задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2014 р. строком на 6 місяців до 09.04.2015 р.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. п. 7.1.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Господарський суд першої інстанції, з обґрунтованістю висновків якого погодився апеляційний господарський суд, надаючи відстрочку виконання рішення суду про стягнення у солідарному порядку 81.262,80 доларів США, 28.558,84 грн., врахував наведені відповідачем-1 в заяві про відстрочку виконання рішення суду обставини та визнав ці обставини такими, що роблять неможливим негайне виконання рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанцій встановлено, що заява відповідача-1 обґрунтована довідкою № 140-3-2-00/1129 від 05.09.2014 р., згідно з якою станом на 01.09.2014 р. заборгованість товариства перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" складає: за кредитним договором від 24.07.2008 р. №010/110/311: 20.416,78 грн. відсотків, нарахованих за період з 27.02.2013 р. по 16.12.2013 р., заборгованість з позики відсутня; за кредитним договором від 19.05.2008 р. № 010/110/262: 55.589,72 доларів США - заборгованість за кредитом, 15.360,80 доларів США - заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 30.01.2013 р. по 27.08.2014 р.
Відповідно до фінансового звіту товариства середньомісячна виручка за останнє півріччя (2013 р. - 1-ше півріччя 2014 р.) складає 44,2 тис. грн., а чистий дохід - 1,7 тис. грн. В той же час накопичених активів за рахунок власного капіталу товариства не існує, оскільки за останні роки господарської діяльності товариству не вдавалося перевищити доходи над затратами.
Як зазначено апеляційним судом, станом на день розгляду заяви боржник самостійно частково виконав рішення суду, зокрема, сплатив 19.547,09 грн. судового збору та 9.289,00 дол. США кредитної заборгованості, тобто останнім вживаються заходи з погашення заборгованості.
Також зі звіту про фінансову діяльність відповідача-1 апеляційним судом встановлено, що необхідної суми для погашення боргу товариство не має.
Водночас у відповідача-1 існують поточні платежі, без яких неможлива його діяльність, зокрема, грошові кошти, які надходять на його поточні рахунки, спрямовуються на оплату послуг, які необхідні для забезпечення безперебійного функціонування товариства, а також на виплату заробітної плати і сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету.
Зокрема, згідно з нормами законодавства повинен забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам товариства. Своєчасність сплати заробітної плати не повинна бути поставлена в залежність від здійснення інших платежів.
З огляду на складну економічну ситуацію в країні, постійне коливання курсу іноземної валюти та зменшення попиту на товари, які реалізує товариство, апеляційний суд дійшов висновку, що стягнення усієї суми боргу автоматично призведе до припинення господарської діяльності та банкрутства.
Крім того, як встановлено апеляційним господарським судом, вимоги позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" забезпечені в повному обсязі заставним майном відповідача-1 як за валютним так і за гривневим кредитом, а саме: нежитловим приміщеннм універмагу загальною площею 1.483,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 58 (договір іпотеки від 19.05.2008 р.) та земельною ділянкою загальною площею 0,2364 га, за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 58 (договір наступної іпотеки від 24.07.2008 р., зі змінами від 13.04.2010 р.). Загальна вартість заставленого майна складає 4.082.657,00 грн.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги доводи та обгрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про можливість часткового задоволення відповідної заяви відповідача-1.
На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача-1 про відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців до 09.04.2015 р. є законним, обгрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.
Сервисы для юристов