ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2015 року Справа № 917/1037/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Покровська"на постанову та рішення Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 рокуу справі господарського суду№ 917/1037/15 Полтавської областіза позовомТОВ "Агрофірма "Покровська"доТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод"простягнення 5 101 589, 93 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Агрофірма "Покровська" в особі ліквідатора Власової С.А.: Анохін В.О. (довіреність від 17.09.2015 року),ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод":не з'явилися.В С Т А Н О В И В :
13.05.2015 року ТОВ "Агрофірма "Покровська" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" (далі - відповідача) про стягнення заборгованості за договором №4/0912/1 на купівлю-продаж цукрових буряків урожаю 2012 року від 04.09.2012 року з урахуванням інфляційного збільшення боргу і 3% річних на загальну суму 5 101 589, 93 грн.; витрати зі сплати судового збору на суму 73 080 грн. покласти на відповідача (а.с. 2-32).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 року (суддя Тимощенко О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 106 - 111).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення першої інстанції від 03.08.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповнотою дослідження фактичних обставин справи.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Черленяк М.І., судді: Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2015 року у даній справі - без змін (а.с. 154 - 158).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 21.09.2015 року та рішення суду першої інстанції від 03.08.2015 року, прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 21.09.2015 року та рішення суду першої інстанції від 03.08.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника позивача Анохіна В.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до аналогічних положень статті 203 ГК України та статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності сукупності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 32, частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.09.2012 року між ТОВ "Агрофірма "Покровська" (позивач, продавець) та ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" (відповідач, покупець) укладено договір №4/0912/1 на купівлю-продаж цукрових буряків урожаю 2012 року з додатками (а.с. 9 - 14), відповідно до якого, продавець (позивач) зобов'язався посіяти та виростити цукрові буряки на площі 1198,86 га., передати їх покупцю (відповідачу) в кількості 47 954,4 тонн в заліковій вазі; оплата відповідачем за здані цукрові буряки здійснюється таким чином: 90% вартості цукрового буряка оплачується на підставі рахунку продавця до 31.12.2012 року, а остаточний розрахунок проводиться покупцем після завершення виробничого сезону в термін до 01.02.2013 року, але не раніше підписання Акта звірки взаєморозрахунків. Засвідчена копія договору наявна а матеріалах справи (а.с. 9-12). Договір з боку покупця - ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" підписано директором ОСОБА_6
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем (продавцем) реалізовано відповідачу (покупцю) буряки у кількості 14 661 527 кг на загальну суму 5 981 903, 30 грн. (а.с. 15 - 19).
Судами встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати цукрових буряків виконав частково, сплативши лише 1 962 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 20).
Суди встановили, що позивачем на адресу відповідача 06.04.2015 року направлено вимогу про сплату боргу на суму 3 421 712, 97 грн. та 598 190, 33 грн., акт звірки взаєморозрахунків та рахунками на оплату за договором №4/0912/1, однак відповіді на направленні документи з боку відповідача на адресу позивача не надходило. Вимогою про сплату боргу позивачем на підставі статті 625 ЦК України нарахована до стягнення з відповідача інфляційні на суму 1 743 360, 75 грн. та 3% річних в сумі 240 457, 36 грн. за період прострочення - з 01.01.2013 року по 05.05.2015 року, на загальну суму 5 101 589, 93 грн. (а.с. 23 - 29).
Судами встановлено, що 28.02.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням на суму 3 907 913, 22 грн. (а.с. 49 - 50).
Предметом такого правочину визначено проведення заліку зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року на суму 3 907 913, 22 грн. за вирощений та поставлений відповідачу цукровий буряк, а з боку відповідача до позивача зазначено про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за передані йому товарно-матеріальні цінності на суму 2 552 809, 72 грн. за договором №04/09/12/1 від 04.09.2012 року та заборгованість позивача перед відповідачем за передані йому товарно-матеріальні цінності на суму 1 355 103, 50 грн. за договором №13/09/12/1 від 13.09.2012 року (пункт 1.3 Правочину).
Також, судами встановлено, що відповідач направив на адресу позивача заяву №76 від 16.05.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 111 990, 08 грн. (а.с. 79), які виникли на підставі договору №5/1112/33 від 01.11.2012 року про відступлення права вимоги між ПП "Агростар-Полтава" (первісний кредитор), позивачем - ТОВ "Агрофірма "Покровська" та відповідачем - ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", за яким відповідач одержав право замість первісного кредитора ПП "Агростар-Полтава", вимагати від ТОВ "Агрофірма "Покровська" сплати грошових коштів в розмірі 111 990, 08 грн. (а.с. 51 - 52).
Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором вирощування та купівлі-продажу цукрових буряків №4/0912/1, виходив з того, що Правочин про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року та договір про відступлення права вимоги №5/1112/33 від 01.11.2012 року із заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №76 від 16.05.2013 року є належними та достатніми доказами в обґрунтування припинення грошових зобов'язань позивача зарахуванням зустрічних грошових вимог відповідача до позивача.
Переглядаючи справу, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції за змістом оскаржуваного рішення від 03.08.2015 року та не знайшов правових підстав для його зміни чи скасування.
При цьому, апеляційним судом спростовано доводи позивача за його апеляційною скаргою з посиланням на недійсність правочину про зарахування зустрічних вимог за Правочином про припинення зобов'язання зарахуванням від 28.02.2013 року та недійсність зустрічного зарахування на суму 111 990, 08 грн. за поданою відповідачем заявою №76 від 16.05.2013 року з посиланням на статтю 204 ЦК України, яка визначає презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Також, апеляційним судом зазначено про правомірність зустрічного зарахування заборгованості до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство позивача №917/324/13-г до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів ухвалою суду від 09.08.2013 року без дослідження моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з обґрунтованістю та законністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Сервисы для юристов