ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2016 року Справа № 916/1849/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Стратієнко Л.В., Корнілова Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 та ухвалу господарського суду Одеської області від 22.07.2016 у справі № 916/1849/16 господарського суду Одеської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"провизнання договору продовженим, за участю представників
позивача: не з'явились,
відповідача: Яреми І.В.,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" про визнання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 6729/3 від 09.11.2012 продовженим до 17.09.2017.
Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд винести ухвалу, якою заборонити відповідачу вчиняти дії з припинення надання послуг з водовідведення споживачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2016, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016, заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом заборони відповідачу припиняти надання послуг з водовідведення позивачу з підстав не оплати позивачем донарахувань відповідача за скид стічних вод, зроблених у зв'язку з виявленням відсутності договірних відносин та з підстав відсутності між сторонами договірних відносин - до вирішення спору у справі № 916/1849/16.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що відповідач має намір припинити позивачу надання послуг з водовідведення у разі не оплати позивачем донарахувань за скид стічних вод, зроблених відповідачем у зв'язку з виявленням факту відсутності між сторонами договірних відносин з 30.06.2014. Натомість, на думку позивача, спір у даній справі з урахуванням заявлених позовних вимог стосується в тому числі визначення судом наявності/відсутності між сторонами договірних відносин, а тому до вирішення судом даного спору неможливо визначити, чи є дії відповідача щодо припинення надання послуг з водовідведення правомірними. Посилаючись на те, що відключення від систем водовідведення завдасть позивачу матеріальних збитків та зашкодить його репутації, оскільки останній здійснює підприємницьку діяльність у сфері спорту, тому безперебійне водовідведення є обов'язковою умовою здійснення його підприємницької діяльності, позивач просив суд забезпечити позов шляхом заборонити відповідачу вчиняти дії з припинення надання послуг з водовідведення.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на дату звернення позивача до суду з відповідним позовом відповідач фактично продовжує надавати позивачу послуги з водовідведення; за даними позивача у нього відсутня заборгованість за скид стічних вод, а з листа відповідача від 22.06.2016 за вих. № 7705вк-1 вбачається, що позивачу нараховано суму заборгованості у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу скиду стічних вод саме через відсутність договірних відносин. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що задля забезпечення збалансованості інтересів сторін, не втручаючись при цьому в господарську діяльність відповідача, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом заборони відповідачу припиняти надання послуг з водовідведення позивачу саме з підстав не оплати останнім донарахувань відповідача за скид стічних вод, зроблених у зв'язку з виявленням відсутності договірних відносин та з підстав відсутності між сторонами договірних відносин - до вирішення спору у справі № 916/1849/16, оскільки до вирішення судом даного спору, неможливо визначити, чи є правомірними дії відповідача щодо відключення позивача від водовідведення.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судами обох інстанцій встановлено, що предметом спору у справі № 916/1849/16 є визнання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 6729/3 від 09.11.2012 продовженим до 17.09.2017. Тобто суд повинен встановити наявність/відсутність між сторонами договірних відносин.
Відтак, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що накладення заборони відповідачу припиняти надання послуг з водовідведення позивачу саме з підстав не оплати позивачем донарахувань відповідача за скид стічних вод, зроблених у зв'язку з виявленням відсутності договірних відносин та з підстав відсутності між сторонами договірних відносин до вирішення спору у справі № 916/1849/16 є адекватним заходом забезпечення фактичного виконання судового рішення господарського суду в разі задоволення позову, і є тим конкретним заходом, що пов'язаний з предметом позовної вимоги.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що місцевий господарський суд не обмежив право відповідача відключати позивача від водовідведення з інших підстав, у зв'язку з чим доводи скаржника про те, що забезпечення позову в свою чергу призводить до надання позивачу можливості взагалі не платити за послуги водовідведення до закінчення розгляду даної справи по суті та призводить до порушення прав та негативних наслідків у господарській діяльності відповідача, а саме неможливості отримувати прибуток за фактично надані послуги позивачу, є необґрунтованими.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного та ухвали місцевого господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Сервисы для юристов